Уявіть: податкова надсилає вам рішення на 40 мільйонів гривень, бо ви не надали платіжного доручення. Але ви точно знаєте – витрати були, просто їхня форма нестандартна. Саме в такій ситуації опинилася платниця податків, чий інвестиційний прибуток податківці спробували перерахувати по-своєму. Три судові інстанції поспіль стали на бік платниці. Давайте розберемо цей кейс – він багато чого прояснює про те, як працюють правила оподаткування інвестиційних операцій.
З чого все почалося
Платниця подала декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік. У ній вона відобразила операції з інвестиційними активами, зокрема продаж частки в статутному капіталі ТОВ «Олександрівська компанія». Контролюючий орган провів перевірку і вирішив, що жінка занизила свій інвестиційний прибуток більш ніж на 175 мільйонів гривень.
Результат – три податкові повідомлення-рішення. Перше: 31,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб плюс 7,9 млн грн штрафу. Друге: 2,6 млн грн військового збору і ще 659 тисяч штрафу. Третє – дрібний штраф у 1020 грн за ненадання книги обліку доходів і витрат. Загалом – понад 42 мільйони гривень.
Логіка податкової була прямолінійною: ви не показали платіжних документів про оплату придбаної частки – отже, витрат не було. А раз так – уся сума від продажу є вашим чистим доходом, з якого треба сплатити податки.
Але реальна картина виявилася складнішою за цю просту схему.
Ланцюжок, який усе пояснює
Коротко про те, як розвивалися події – без цих деталей логіку платниці не зрозуміти.
Вона була єдиним акціонером компанії Anders Business LTD, зареєстрованої в Белізі. Ця компанія володіла 100% акцій кіпрської Allopix Trading Limited, а та, своєю чергою, була власницею 100% частки в українському ТОВ «Олександрівська компанія».
У листопаді 2021 року платниця як фізична особа уклала договір купівлі-продажу з Allopix Trading Limited. За цим договором вона придбала 100% частки в ТОВ «Олександрівська компанія» за 6 450 000 доларів США. Гроші вона мала сплатити продавцю – тобто в неї виникло зобов’язання на цю суму.
А далі сталося ось що. Allopix Trading Limited вирішила виплатити дивіденди своєму єдиному акціонеру – Anders Business LTD. Але не грошима, а шляхом відступлення права вимоги за тим самим договором купівлі-продажу. Іншими словами, Anders Business LTD стала новим кредитором платниці за її ж власним боргом.
Потім Anders Business LTD ліквідували. Оскільки платниця була її єдиним акціонером, вона отримала всі активи компанії – включно з правом вимоги до самої себе. Кредитор і боржник збіглися в одній особі.
А це, згідно зі статтею 606 Цивільного кодексу України, автоматично припиняє зобов’язання. Жодних додаткових дій – ні платежів, ні переказів – закон не вимагає. Факт поєднання боржника і кредитора сам по собі є достатньою підставою.
Чи можна підтвердити витрати без платіжки
Отут ми підходимо до головного юридичного питання цієї справи. Пункт 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює правило: інвестиційний прибуток – це позитивна різниця між доходом від продажу активу та документально підтвердженими витратами на його придбання.
Податкова тлумачила це правило буквально: немає платіжки – немає підтвердження. Але Податковий кодекс України не містить вичерпного переліку документів, якими можна підтвердити витрати. І, що важливо, він не вимагає, щоб це були саме розрахункові чи платіжні документи.
А що ж було у платниці? Договір купівлі-продажу частки, акт приймання-передачі, документи про ліквідацію іноземної компанії, договір відступлення права вимоги. Усе це в сукупності переконливо доводило: витрати були. Просто вони мали форму збільшення зобов’язань із подальшим їх погашенням через поєднання кредитора й боржника.
До речі, суди звернули увагу ще й на визначення витрат із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Там сказано: витрати – це не лише зменшення грошей на рахунку, а й збільшення зобов’язань. У нашому випадку зобов’язання платниці зросли на 6,45 млн доларів – і згодом були погашені, хоч і нестандартним способом.
Безподаткова ліквідація: як це працювало
Окремо варто пояснити механізм, який дозволив уникнути подвійного оподаткування при ліквідації Anders Business LTD. Пункт 14 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово (для 2020–2021 років) дозволяв не включати до оподатковуваного доходу фізичної особи доходи, отримані внаслідок ліквідації іноземної компанії.
Умови були такі: компанія мала бути створена не пізніше 23 травня 2020 року, ліквідацію слід було розпочати не раніше 1 січня 2020-го й завершити не пізніше 31 грудня 2021 року, а платник повинен був подати до декларації заяву про звільнення доходів від оподаткування та фінансову звітність ліквідованої компанії.
Усі ці умови платниця виконала. Anders Business LTD була зареєстрована ще в 2016 році, ліквідацію завершено 23 грудня 2021 року, заяву разом із декларацією та фінансовою звітністю подано до податкової. І, що характерно, контролюючий орган навіть не заперечував цього – суперечка точилася винятково про підтвердження витрат.
Крім того, Міністерство фінансів України у своїй Узагальнюючій податковій консультації (затвердженій наказом від 06.01.2022 №2) прямо зазначило: коли кредитор і боржник збігаються в одній особі й зобов’язання припиняється за статтею 606 Цивільного кодексу України – жодних додаткових податкових наслідків із ПДФО чи військового збору не виникає.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 7 травня 2026 року у справі №320/27070/24 залишив касаційну скаргу податкової без задоволення. Судді підтвердили: платниця правомірно розрахувала податкові зобов’язання, а доводи контролюючого органу про відсутність документів є безпідставними.
Цікаво, як суд відхилив посилання податківців на нібито аналогічну постанову Верховного Суду від 2019 року. Судді пояснили: обставини тієї справи не є релевантними – там ішлося зовсім про інші правовідносини. Це досить типова ситуація: податкові органи нерідко намагаються «підтягнути» стару практику під нові обставини, навіть коли факти кардинально різняться.
Суд також підкреслив: правила визначення інвестиційного прибутку, закріплені в пункті 170.2 Податкового кодексу України, не передбачають вичерпного переліку підтвердних документів. Достатньо, щоб витрати були підтверджені документально – а форма такого підтвердження залежить від конкретних обставин.
Чесно кажучи, ця справа – добрий приклад того, як не варто сприймати податкові норми надто буквально. Податковий кодекс України часто оперує загальними формулюваннями, і суди послідовно тлумачать їх на користь платника, коли бачать, що суть господарської операції відповідає закону, навіть якщо форма трохи незвична.
Ну і ще один момент, про який варто пам’ятати: якщо ви діяли відповідно до узагальнюючої податкової консультації, затвердженої Мінфіном, то навіть у разі помилки ви звільняєтеся від фінансової відповідальності. Це прямо передбачено підпунктом 112.8.2 Податкового кодексу України. У нашому кейсі платниця спиралася на таку консультацію – і це стало додатковим аргументом на її користь.
Тож якщо податкова каже «немає платіжки – немає витрат», це ще не означає, що вона права. Іноді витрати підтверджуються зовсім іншими документами, і суди це визнають.