Євгеній Хмара запропонував Михайлу Федорову продовження спільної роботи над оборонними проєктами. Фактично це була пропозиція роботи без посади – досить незвична конструкція, яка змушує глянути на кадрові рішення у військовому відомстві під юридичним кутом. Новий міністр оборони простягнув руку попереднику, але у форматі «давай щось придумаємо», залишивши правову визначеність десь позаду переговорної кімнати.
І отут починається найцікавіше. Це не звільнення з почестями і не офіційне працевлаштування. Бо пропозиція «знайти будь-яку модель чи формат для продовження спільної роботи над проєктами» звучить тепло й по-партнерськи, але з погляду трудового права вона не породжує жодних зобов’язань. Ані для того, хто кличе, ані для того, кого кличуть.
Юридична природа неформальної пропозиції
Коли ми чуємо про призначення заступника міністра, одразу варто тримати в голові статтю 10 Закону «Про центральні органи виконавчої влади». Заступники міністра призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відомства. Тобто, виникає цілий ланцюг офіційних дій: подання, розпорядження уряду, спеціальна перевірка, наказ про початок виконання обов’язків. А от заклик «давай працювати разом» без посади – це, по суті, усна декларація про наміри. Закон не регулює, як саме мають оформлюватися такі домовленості, і чи мають вони бути письмовими взагалі.
Хмара сам уточнив: конкретну посаду Федорову під час липневої зустрічі він не називав. Зворотного зв’язку від екс-керівника наразі немає. Цілком імовірно, що сторони обговорювали формат радника на громадських засадах, позаштатного консультанта або координатора робочої групи. Усі ці статуси можливі без проходження конкурсних процедур і без внесення до штатного розпису міністерства. Для державної служби типова практика – укладати цивільно-правові договори про надання послуг із фахівцями, які не займають посад. І отут криється тонкий момент: чи може особа, що щойно залишила міністерське крісло, виконувати функції консультанта без ризику конфлікту інтересів? Закон «Про запобігання корупції» вимагає дотримуватися обмежень щодо роботи на колишнього роботодавця протягом року після звільнення, але заборони прямої співпраці на безоплатній основі він не містить. Все впирається в характер доручень і доступ до інформації, якою колишній міністр володів.
Чому відповідь досі не прозвучала
Мовчання Федорова – абсолютно законне. Правових наслідків за те, що людина не відповіла на усну пропозицію роботи без посади, не існує. Жоден кодекс чи статут не змушує колишнього посадовця реагувати на запрошення. Водночас у площині політичної етики такий діалог часто сприймається як частина публічної комунікації, і затяжна пауза може бути мовчазним сигналом «ні».
Варто додати: законодавство про державну службу (стаття 87 Закону № 889-VIII) дозволяє звільняти заступників міністра у разі зміни керівника відомства. Це нормальна ротація. Але Хмара навпаки наголосив: він прагне зберегти команду Міноборони, щоб забезпечити спадковість роботи та продовжити розпочаті проєкти. І це теж має свою юридичну реалізацію – ніхто не зобов’язує нового міністра проводити кадрову зачистку. Він може залишити чинних заступників, продовжити їхні контракти чи перепризначити їх установленим порядком. Збереження команди – це радше управлінський жест, який не суперечить нормативній базі, а навпаки, демонструє стабільність.
Нові обличчя на ключових напрямах
Ганна Гвоздяр стане заступницею міністра з питань оборонно-промислового комплексу та експорту. Її кандидатуру ще має затвердити уряд, і це класичний шлях: подання міністра – перевірка – рішення Кабміну. Посилення ОПК та експортного вектора вимагатиме, ймовірно, корекції внутрішніх положень про структурні підрозділи, але ці зміни належать до компетенції міністра і не потребують додаткового погодження з парламентом. Чи з’являться нові департаменти, чи зміниться підпорядкування наявних – покаже практика. Головне, що правова рамка для таких трансформацій існує.
Цифровий напрям Хмара планує підсилити кандидатом із бойовим досвідом і досвідом роботи у відомстві. Це цікавий акцент, бо він виходить за рамки типового айті-фаху. Людина, яка воювала, краще розуміє потреби війська на місці, а досвід роботи в Міноборони дає знання бюрократичних алгоритмів. З точки зору добору кадрів, закон не встановлює окремих вимог для заступників міністра, окрім загальних обмежень: громадянство, освіта, відсутність судимості, проходження спецперевірки. Тож прописати у внутрішньому профілі вакансії «бажано бойовий досвід» ніхто не заважає.
Окремо виділено напрям когнітивної війни. Кандидатуру для нього вже підібрали. Правове регулювання тут поки що перебуває на стадії формування: накази міністра, положення про підрозділи і внутрішні інструкції. Самé поняття «когнітивна війна» не закріплене в закoнодавстві, але це не заважає міністерству створювати робочі групи чи департаменти з відповідною назвою в межах затвердженого штатного розпису. Головне – щоб фінансування йшло через передбачені бюджетні програми.
Пропозиція роботи без посади, яку Хмара зробив Федорову, так і залишилася на рівні ідеї. Вона не перетворилася ні на наказ, ні на меморандум, ні на протокол про наміри. Але саме цей епізод показує, як тонка межа пролягає між політичним жестом і правовим зобов’язанням. Допоки немає підписаного документа, усе залишається в просторі людських рішень, де закон не контролює строки відповіді на пропозицію роботи без посади, а чесне слово не замінює посадової інструкції.