Картка відмови в митному оформленні рідко буває приємною новиною для імпортера. Але іноді за нею стоїть не помилка митниці, а цілком обґрунтована правова позиція. Саме це й підтвердив Верховний Суд у справі, де перетнулися митні правила, цивільне право та норми воєнного стану.
Давайте розберемо цю історію покроково. Вона варта уваги кожного, хто має справу з імпортом обладнання під час війни.
Замовлення, яке пішло не за планом
У грудні 2023 року ТОВ «Алмакстех» уклало контракт із китайською компанією JINAN XINTIAN TECHNOLOGY CO. Предмет – установка для лазерної різки листового металу та труб. Вартість – 54 500 доларів, тобто близько 2,2 мільйона гривень. Поставка на умовах CIF Гданськ.
У червні 2024 року товар прибув до Києва, на митний пост «Західний». Компанія подала декларацію для випуску у вільний обіг. І тут почалися проблеми.
Під час митного огляду з’ясувалося: в установці є озоноруйнуюча речовина. Для імпорту такого обладнання потрібна ліцензія. Митниця склала протокол про порушення митних правил за статтею 472 Митного кодексу України. Товар вилучили, передали на склад, а матеріали направили до Солом’янського районного суду.
Суд каже: порушення немає
11 жовтня 2024 року Солом’янський районний суд ухвалив постанову у справі №760/20301/24. Висновок: складу адміністративного правопорушення немає. Провадження закрити. Товар повернути після митного оформлення.
26 грудня 2024 року Київський апеляційний суд залишив це рішення без змін. Воно набрало законної сили. Здавалося б, шлях до митного оформлення відкритий.
Але того самого дня – 26 грудня – стався несподіваний поворот.
Військова частина забирає верстат
Командир Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видає наказ №2138. Документ погоджено з начальником Маріупольської районної військової адміністрації. Суть: примусово відчужити верстат для потреб держави в умовах воєнного стану – для ремонту бронетехніки.
31 грудня 2024 року складається Акт про примусове відчуження майна. Обладнання вивозять зі складу митниці. Попередньо проведено оцінку – вартість верстата визначено в розмірі 2 214 133 гривень.
А тепер ключовий момент. 8 січня 2025 року ТОВ «Алмакстех» подає нову митну декларацію – і отримує картку відмови в митному оформленні №UA100130/2025/000003. Підстава: майно примусово відчужене, завершити оформлення неможливо.
Що вирішили перші дві інстанції
Компанія оскаржила відмову до суду. І спочатку – успішно.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд 29 липня 2025 року визнав картку відмови протиправною та зобов’язав повернути товар під митний контроль. Третій апеляційний адмінсуд 9 грудня 2025 року підтримав цю позицію.
Логіка судів полягала ось у чому. По-перше, стаття 264 Митного кодексу України не передбачає примусове відчуження як підставу для відмови. Митниця вийшла за межі повноважень. По-друге, позивач ще не став власником товару – за контрактом право власності мало перейти тільки після випуску з-під митного контролю. А якщо так, то військова частина відчужила майно, яке належало китайському продавцю. Це, на думку судів, робило всю процедуру відчуження нікчемною.
Звучить струнко. Але Верховний Суд знайшов у цих міркуваннях одразу кілька помилок.
Верховний Суд переглядає справу
7 квітня 2026 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду ухвалила нове рішення: скасувати постанови попередніх інстанцій, у позові відмовити повністю. Розглянемо аргументацію.
Перша помилка – плутанина між двома процедурами. Стаття 264 Митного кодексу України регулює відмову у прийнятті митної декларації і справді містить вичерпний перелік підстав. Але в цій справі йшлося про відмову у митному оформленні, що регулюється статтею 256 Митного кодексу України. А там перелік підстав не є вичерпним. Іншими словами, митниця не була зв’язана жорстким списком і могла врахувати зміну обставин.
Друга помилка стосується визначення власника. Апеляційний суд вирішив, що право власності мало перейти після митного оформлення, бо так нібито записано в контракті. Але Верховний Суд прочитав контракт уважніше.
Контракт №ХТ-1223 від 18 грудня 2023 року визначає лише дату приймання товару – день, коли товар вибув з-під митного контролю. Але це не момент переходу права власності. Контракт узагалі не містить положень про те, коли покупець стає власником.
Коли так – застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України. Стаття 334 каже: право власності виникає з моменту передання майна. А стаття 664 уточнює: якщо продавець не зобов’язаний доставляти товар, обов’язок передати вважається виконаним у момент здачі перевізнику.
Товар передали перевізнику позивача 10 червня 2024 року в порту Гданськ. Отже, саме тоді ТОВ «Алмакстех» стало власником. До речі, сама компанія неодноразово називала себе власником у процесуальних документах.
Третя помилка – ігнорування юридичної сили наказу та акта про примусове відчуження. Наказ №2138 і Акт від 31 грудня 2024 року є чинними, в судовому порядку не скасовані. А відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», право державної власності виникає з дати підписання акта. Тобто з 31 грудня 2024 року верстат належить державі.
Четверте. На момент подання декларації – 8 січня 2025 року – товар уже перебував у державній власності. Не можна оформити те, що тобі більше не належить. Митниця діяла правомірно.
І нарешті, стаття 12 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» прямо каже: повернення примусово відчуженого майна можливе лише після скасування воєнного стану – і лише за умови, що майно збереглося, а колишній власник наполягає на поверненні.
Практичні уроки для бізнесу
Цей кейс – не просто ще одна судова справа. Він оголює реальні ризики для імпортерів під час війни.
Не зволікайте з митним оформленням. ТОВ «Алмакстех» могло подати декларацію одразу після 26 грудня, коли судове рішення набрало сили. Але подало через майже два тижні – і за цей час майно встигли примусово відчужити.
Уважно прописуйте момент переходу права власності в контракті. Якби в документі було чітко зазначено, що покупець стає власником лише після митного оформлення, аргументація могла б бути іншою.
І головне: картка відмови в митному оформленні може бути визнана законною не тільки через недоліки в документах. Зміна правового статусу товару – наприклад, перехід у державну власність через примусове відчуження – теж є підставою для відмови. Верховний Суд це однозначно підтвердив.