Справа про катування військовослужбовців у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» отримала перші юридичні наслідки: ДБР вручило підозру, а командира підрозділу відсторонили від виконання обов’язків. Офіс омбудсмена продовжує перевірку, але вже є перші результати. Давайте розберемося, що саме відбувається і чому ця історія має значення не лише для військових, а для всіх нас.
Що таке катування в юридичному сенсі
Коли ми чуємо слово «катування», уява малює щось із фільмів про середньовічні тортури. Але Кримінальний кодекс України у статті 127 дає чітке визначення: це умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждання. Не має значення, чи застосовували при цьому спеціальні знаряддя, чи діяли психологічним тиском. Головне – наявність системності, мети принизити, зламати волю людини. Саме тому будь-які повідомлення про катування у військових частинах правоохоронці розглядають надзвичайно серйозно.
У випадку зі «Скелею» мова йде не про поодинокий конфлікт, а про ймовірну практику незаконного утримання бійців та знущань. Звідси й така реакція одразу кількох державних органів.
Хто і як перевіряє «Скелю»
Ключова фігура в цій історії – уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Його команда має право без попередження відвідувати місця несвободи, говорити з людьми конфіденційно, вимагати документи. Жоден командир не може їм відмовити або обмежити доступ – це гарантовано законом «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Лубінець розповів, що представники його Офісу вже побували в місцях дислокації полку та в місцях, які могли використовуватися для незаконного утримання. Спілкувалися з військовими, причому робили це у закритому форматі – без командирів і сторонніх очей. Це стандартна, але вкрай дієва процедура. Коли людина знає, що її слова не полетять до начальства, вона говорить відвертіше.
Крім Офісу омбудсмена, перевірку проводять Військова служба правопорядку та інші правоохоронні органи. Тобто працює одразу кілька незалежних механізмів. І це добре, бо виключає ситуацію, коли одна структура може щось «не помітити» або спустити на гальмах.
Зустріч із головнокомандувачем: сприяння, а не перешкоди
Омбудсмен окремо підкреслив: він не стикався зі спробами приховати інформацію. Більше того, Дмитро Лубінець особисто зустрівся з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським і почув обіцянку повного сприяння. Це важливий сигнал. Коли вище командування не закриває очі на проблему, а навпаки – відкриває двері для перевіряльників, шанси на реальне розслідування зростають у рази.
Судячи з усього, слова не розійшлися з ділом. Командира підрозділу на час перевірки відсторонили від виконання обов’язків. Це класичний запобіжник, який застосовують, щоб фігурант справи не міг впливати на свідків або знищити докази. Таке рішення зазвичай ухвалюють, коли є досить серйозні підстави.
Перша підозра і що буде далі
Головна новина на цей момент – Державне бюро розслідувань уже вручило першу підозру у кримінальному провадженні. Лубінець наголосив: це лише початок, і підозри будуть не останніми. У його розпорядженні є додаткова інформація про те, що відбувалося в місцях дислокації «Скелі», але поки що він не може її розголошувати в інтересах слідства.
Тут варто зробити невеликий відступ. Кримінальне провадження – це не вирок. Це офіційна фіксація того, що правоохоронці побачили достатньо підстав підозрювати конкретну особу у вчиненні злочину. Далі будуть слідчі дії: допити, експертизи, можливо, обшуки. Тільки після цього матеріали потраплять до суду, де й вирішать, чи справді було катування і хто за нього відповість.
Омбудсмен не розкриває деталей – ні прізвищ, ні статей Кримінального кодексу, за якими відкрито провадження. Але сам факт першої підозри свідчить, що попередня перевірка дала конкретні результати.
Героїчний підрозділ із плямами на репутації
Окрема тема, яку зачепив Лубінець, – це репутація полку «Скеля». Підрозділ справді відомий надзвичайно складними бойовими операціями. Буквально нещодавно з’являлася інформація, що бійці цього полку просунулися вперед і звільнили кілька населених пунктів на Дніпропетровщині. Тому омбудсмен говорить про непросте завдання: утримати баланс між визнанням заслуг і безкомпромісним ставленням до ганебних випадків.
«Ми точно не заплющуватимемо очі», – заявив він. І це, мабуть, найважливіший меседж. Бойові заслуги не можуть бути індульгенцією на порушення прав людини. Армія, яка воює за демократичні цінності, має бути взірцем у їх дотриманні всередині себе. Інакше виникає прірва між тим, що ми декларуємо світові, і тим, що відбувається насправді.
Водночас Лубінець визнав, що перевірка ще не завершена. Тож остаточні висновки робити зарано. Можливо, масштаб проблеми виявиться меншим, ніж виглядає із зовнішніх повідомлень, або навпаки – більшим. Саме для цього й існує незалежний моніторинг: щоб відділити чутки від фактів і дати об’єктивну картину.
Чому це важливо для кожного
Історія з «Скелею» виходить далеко за межі одного підрозділу. По-перше, вона показує, що система стримувань і противаг у війську працює. Омбудсмен, ДБР, Військова служба правопорядку – усі ці інституції реагують, а не ховають голову в пісок. По-друге, це тест на зрілість для самого суспільства. Чи готові ми визнати, що навіть найкращі з нас можуть помилятися або вчиняти злочини? І чи готові ми вимагати відповідальності, не знецінюючи при цьому подвиг?
Прозорість розслідування, про яку говорить омбудсмен, – це не пошук «крайніх», а спроба зберегти довіру до армії загалом. Коли боєць знає, що його права захищені не лише на папері, а й реальними механізмами контролю, він почувається людиною, а не гвинтиком. А це, своєю чергою, впливає на бойовий дух та ефективність.
Зараз ми спостерігаємо, як розгортається перший етап великої перевірки. Перша підозра – лише сигнал, що система запрацювала. Попереду – збір доказів, аналіз свідчень і, цілком імовірно, судові процеси. Дмитро Лубінець обіцяє не зупинятися, поки всі обставини можливих катувань у «Скелі» не будуть встановлені. І це саме той випадок, коли від наполегливості одного органу залежить, чи стане армія сильнішою не лише зброєю, а й внутрішньою справедливістю.