Мінюст нагадав, що інформація, яку нотаріус отримує під час вчинення нотаріальних дій, є нотаріальною таємницею та не може розголошуватися без законних підстав.
До нотаріальної таємниці належать відомості про особу, її майно, майнові та немайнові права й обов’язки, а також будь-яка інформація, отримана під час звернення до нотаріуса.
Обов’язок зберігати конфіденційність покладається на нотаріуса, його помічника, осіб, яким така інформація стала відома у зв’язку з професійною діяльністю, а також свідків, залучених до вчинення нотаріальних дій.
У Мін’юсті підкреслили, що навіть родинні зв’язки не дають автоматичного права на доступ до нотаріальної інформації. Тому нотаріус має право відмовити у наданні відомостей про правочин, укладений чоловіком або дружиною.
Водночас закон передбачає окремі випадки, коли розкриття нотаріальної таємниці допускається. Зокрема, це можливо:
- під час внесення даних до державних реєстрів;
- у межах фінансового моніторингу;
- на законну вимогу суду, правоохоронних чи податкових органів, державних і приватних виконавців або Мін’юсту.
Також у відомстві пояснили, що виклик нотаріуса до суду як свідка не означає автоматичного розкриття нотаріальної таємниці. Надати таку інформацію нотаріус може лише за згодою особи, в інтересах якої вчинялася нотаріальна дія, або у випадках, прямо передбачених законом.
Довідки про нотаріальні дії та копії документів можуть отримувати лише особи, щодо яких або за дорученням яких ці дії вчинялися. Після смерті такої особи це право переходить до спадкоємців.
Якщо над майном безвісно відсутньої особи встановлено опіку, відповідні документи має право отримати опікун у межах своїх повноважень.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков