Чи може заступник голови податкової підписати наказ про позапланову перевірку бізнесу? Саме це питання стало каменем спотикання у справі №140/5720/24, яку Верховний Суд розглянув 16 квітня 2025 року. І хоча остаточну крапку в цій історії ще не поставлено, Суд висловився досить чітко щодо повноважень керівництва ДПС – а це варто знати кожному, хто стикається з податковими перевірками.
З чого все почалося
ТОВ «Імперія Азарту» пройшло документальну планову виїзну перевірку наприкінці 2023 – на початку 2024 року. Перевіряли дотримання трудового законодавства, повноту сплати ПДФО, військового збору та єдиного внеску. За результатами склали акт від 14 березня 2024 року.
Здавалося б, усе позаду. Але не тут-то було.
За кілька місяців Державна податкова служба України, вивчивши матеріали тієї самої перевірки, дійшла висновку: висновки акта не відповідають законодавству, а частину питань узагалі не дослідили як слід. Плюс – стосовно посадової особи, яка проводила перевірку, відкрили дисциплінарне провадження.
І ось тут у гру вступив підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України – та сама норма, яка дозволяє контролюючому органу вищого рівня призначити повторну позапланову перевірку, якщо виявлено невідповідність висновків або неповноту попередньої.
16 травня 2024 року з’явився наказ ДПС України №364 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту». А 23 травня Головне управління ДПС у Волинській області видало власний наказ №1927-п – той самий, який став предметом судового спору.
У чому була проблема
Товариство не погодилося з призначенням перевірки. І не просто не погодилося – воно фізично не допустило посадових осіб податкової до перевірки, про що контролюючий орган одразу склав відповідний акт. Паралельно подали позов до суду.
Аргументи позивача були серйозними. По-перше, компанія наполягала: їй не пояснили, які саме порушення знайшли в акті планової перевірки і що конкретно перевірятимуть повторно. По-друге – і це стало ключовим для судів перших двох інстанцій – наказ ДПС України №364 підписав не голова служби, а в.о. заступника голови Сокур Євгеній.
Суди першої та апеляційної інстанцій підійшли до справи скрупульозно. Проаналізували розподіл обов’язків між керівництвом ДПС, затверджений наказом №153 від 21 лютого 2022 року. І побачили там цікаву деталь: повноваження заступника голови щодо підписання наказів обмежені тим, що прямо передбачено Податковим кодексом України.
Справді, пункт 78.4 статті 78 ПКУ каже: рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймає керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу. Отже, підписати наказ про саму перевірку заступник мав повне право.
Але є нюанс. Підпункт 78.1.12 вимагає, щоб у наказі контролюючого органу вищого рівня обов’язково було зазначено, якому саме територіальному органу доручається провести перевірку. І ось тут суди побачили перевищення повноважень: мовляв, Податковий кодекс України не дає заступнику голови права доручати проведення перевірки територіальним органам.
Коротко кажучи: призначити перевірку – може, а от сказати, хто її проводитиме – ні. Досить дивна конструкція, правда?
Логіка судів була такою: раз наказ ДПС України №364 підписаний із перевищенням повноважень – він незаконний. А раз незаконний перший наказ, то й похідний від нього наказ ГУ ДПС у Волинській області теж не має юридичної сили. Принцип «незаконне не може породжувати законне» – класика адміністративного права.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд із таким підходом не погодився. І треба визнати, аргументація в нього вийшла переконливою.
Суд звернув увагу на просту річ: абзац третій підпункту 78.1.12 прямо вказує, що на підставі наказу про позапланову перевірку контролюючому органу, якому доручено її проведення, додатково видається наказ у порядку статті 81 Податкового кодексу України. Іншими словами, доручення конкретному територіальному органу – це невід’ємна частина самого рішення про перевірку. Не можна призначити перевірку за підпунктом 78.1.12 і при цьому не сказати, хто її виконуватиме.
Тому, на думку Верховного Суду, в.о. заступника голови ДПС Сокур Євгеній діяв у межах своїх повноважень. Підписуючи наказ №364, він реалізував право, прямо надане пунктом 78.4 статті 78 ПКУ. А доручення територіальному органу було обов’язковим елементом цього ж наказу, а не якоюсь окремою дією, що потребує додаткових повноважень.
Чому справу все одно повернули на новий розгляд
Колегія суддів не обмежилася лише питанням повноважень. І це, мабуть, найцікавіше в постанові.
Верховний Суд звернув увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов лише з однієї підстави – через перевищення повноважень заступником голови ДПС. Але ж позивач висував і інші аргументи. Зокрема, ТОВ «Імперія Азарту» вказувало на незаконність залучення до перевірки працівників ГУ ДПС у Львівській області. А також на те, що спірний наказ не визначав межі та підстави перевірки.
Цим доводам не дали жодної оцінки. А даремно.
Колегія суддів нагадала про позицію, висловлену ще у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №1.380.2019.001429: перевірка за підпунктом 78.1.12 – це по суті додаткова перевірка. Її зміст і межі залежать від того, що саме не дослідили або невірно оцінили під час попередньої. І саме ці межі мають бути чітко окреслені в наказі.
Якщо наказ не визначає, які епізоди та з яких податків перевірятимуться повторно – платник податків фактично не розуміє, до чого готуватися. А це вже питання пропорційності втручання в господарську діяльність.
Окремо стоїть питання залучення працівників з іншого регіону. Чи може ГУ ДПС у Волинській області проводити перевірку силами львівських колег? Позивач стверджував, що це не передбачено жодним законом. І це справді цікаве питання, яке залишилося без відповіді.
Що далі
Справу №140/5720/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Тепер Волинському окружному адміністративному суду доведеться оцінити всі без винятку аргументи позивача. І лише після цього стане зрозуміло, чи вдасться ТОВ «Імперія Азарту» скасувати спірний наказ, чи податкова таки отримає доступ до документів компанії.
Для бізнесу ця справа дає один важливий урок. Формальна відповідність наказу вимогам Податкового кодексу – ще не гарантія його законності. Якщо контролюючий орган не пояснив, що саме і чому він перевірятиме вдруге, – це привід для судового оскарження. І суди зобов’язані оцінювати кожен аргумент платника податків, а не вибирати найзручніший для швидкого рішення.