Уявіть: екологічна інспекція вимагає від лісгоспу понад півтора мільйона гривень за незаконну порубку дерев, суди першої та апеляційної інстанцій погоджуються – і здавалося б, фінал близький. Але Верховний Суд скасовує ці рішення та відправляє справу № 906/1325/25 на нове коло. Чому так сталося і який доказ проігнорували попередні інстанції – розбираймося.
Як усе почалося: дзвінок на гарячу лінію
У липні 2021 року на гарячу лінію Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшло звернення від громадянина. У ньому повідомлялося про можливі порушення під час лісозаготівельної діяльності ДП «Радомишльський лісгосп АПК». Заявник стверджував: під виглядом санітарних рубок вирубують сирий діловий ліс, а деревину вивозять приватними лісовозами без жодного чипування. Крім того, на місцях суцільних рубок не було діляночних стовпів – а це вже ставило під сумнів законність усього процесу.
Державна екологічна інспекція Поліського округу отримала погодження на позапланову перевірку. З 27 липня по 5 серпня 2021 року інспектори вивчали діяльність лісгоспу – і результати виявилися геть невтішними для підприємства.
Шість епізодів, 236 дерев і майже два мільйони збитків
Перевірка охопила Забілоцьке лісництво. На шести різних ділянках інспектори виявили факти незаконної порубки дерев – живих, сироростучих, які ніхто не призначав до санітарної рубки. Вони не значилися в лісорубних квитках, а їх вирубування не передбачалося жодними документами.
Масштаб вражає. Ось лише кілька цифр із акту перевірки № 453 від 05.08.2021:
- квартал 60, виділ 13 – незаконно зрубано 49 сосен, шкода становила майже 485 тис. грн;
- квартал 50, виділ 19 – 89 сосен та одна береза, шкода – близько 470 тис. грн;
- квартал 60, виділ 9 – 73 сосни, шкода – понад 490 тис. грн.
Загалом інспектори нарахували 236 незаконно зрубаних дерев. Загальний розмір шкоди, розрахований за таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, склав 1 750 529,83 грн.
Інспекція склала польові перелікові відомості – у присутності представників лісгоспу зафіксувала кількість і породу зрубаних дерев, діаметри пнів біля шийки кореня, а також категорію придатності (сироростучі чи сухостійні). Заміри проводили повіреною металевою рулеткою. Акт перевірки представник підприємства отримав особисто – і він залишається чинним досі.
Суд першої інстанції та апеляція: позивач перемагає
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Житомирської області. Позов – про стягнення всієї суми. І суд першої інстанції, і Північно-західний апеляційний господарський суд стали на бік інспекції – вимоги задовольнили повністю.
Логіка судів була такою. Лісгосп – постійний лісокористувач, а отже, за статтею 19 Лісового кодексу України зобов’язаний забезпечувати охорону лісів. Статті 86 та 89 ЛК України прямо кажуть: організація охорони й захисту лісів від незаконних рубок – це зона відповідальності підприємства, якому ліси надані в користування.
До цього додалася стаття 1166 Цивільного кодексу України: шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі. Суди побачили всі чотири елементи складу правопорушення – протиправну поведінку, шкоду, причинний зв’язок і вину. Вирок: 1,75 млн грн мають бути стягнуті з лісгоспу.
Касація: а що з кримінальним провадженням?
Лісгосп із таким фіналом не погодився. У касаційній скарзі підприємство посилалося на те, що суди проігнорували один критично важливий доказ.
Чесно кажучи, тут і криється найцікавіше.
Ще 18 вересня 2021 року було відкрите кримінальне провадження № 12021060450000137 за ознаками службової недбалості – частина перша статті 367 Кримінального кодексу України. Розслідувалося, чи допустили службові особи лісгоспу недбале ставлення до своїх обов’язків.
І ось 5 вересня 2025 року старший слідчий виніс постанову про закриття цього кримінального провадження. Підстава – пункт 2 частини першої статті 284 КПК України: відсутність події кримінального правопорушення. Тобто слідчий не знайшов самого факту злочину – не те що вини, а навіть події.
Відповідач долучив цю постанову до матеріалів господарської справи ще на стадії відзиву на позов. Але що зробили суди? Фактично проігнорували.
Чому Верховний Суд сказав «ні» формальному підходу
Верховний Суд у складі колегії суддів – Бенедисюка І.М., Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. – проаналізував ситуацію і дійшов чіткого висновку: попередні інстанції припустилися процесуальних помилок.
Головна проблема в тому, що суди не дослідили належним чином зміст постанови про закриття кримінального провадження. Вони не надали їй оцінки ні як окремому доказу, ні в сукупності з іншими матеріалами справи.
Суд першої інстанції обмежився посиланням на статю 40 КПК України про самостійність слідчого – і крапка. Апеляційний суд пішов іще далі: зазначив, що закриття кримінального провадження «не має юридичного значення» для цивільно-правового спору. Мовляв, байдуже, чи була службова недбалість, – лісокористувач усе одно відповідає.
Але ж це суперечить статтям 76-79 та 86 Господарського процесуального кодексу України. Вони вимагають від суду оцінювати кожен доказ – окремо й у взаємозв’язку з іншими. Стандарт доказування «вірогідності доказів», закріплений у статті 79 ГПК України, означає: суд має зіставити аргументи обох сторін, а не просто прийняти позицію однієї з них.
Верховний Суд назвав такий підхід «надмірним формалізмом». І справді – не можна відмахнутися від доказу лише тому, що він походить із кримінального провадження. Тим паче коли цей доказ стверджує відсутність події правопорушення.
Що означає повернення справи на новий розгляд
Рішення Господарського суду Житомирської області від 11.12.2025 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 скасовані. Справу № 906/1325/25 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тепер Господарський суд Житомирської області має повторно розглянути спір – але вже з урахуванням усіх доказів, включно з постановою про закриття кримінального провадження. Чи змінить це кінцеве рішення – покаже час.
Кстаті, ця справа – хороша ілюстрація того, як працює стандарт доказування в українському господарському процесі. Недостатньо просто показати акт перевірки та розрахунок збитків – навіть якщо вони виглядають переконливо. Суди повинні оцінити всю сукупність доказів: і ті, що підтверджують порушення, і ті, що їх спростовують.
Для лісокористувачів ця ситуація – ще одне нагадування: організація охорони лісів і контроль за рубками – це не просто формальність. Коли на підприємство подають позов на 1,75 млн грн, кожен доказ має значення. І постанова слідчого про закриття кримінального провадження може стати тим аргументом, який змусить суд подивитися на справу під іншим кутом.
Тут важливий момент: Верховний Суд не сказав, що лісгосп не винен. Він сказав: суди мають розглянути всі докази, а не частину з них. І це, погодьтеся, абсолютно справедливо – бо правосуддя не може бути вибірковим.
