Коли справа доходить до судових витрат на професійну правничу допомогу, навіть успішне завершення спору може обернутися новою битвою – і ось чому. 14 липня 2026 року Верховний Суд поставив крапку у спорі, який для одного з підприємців перетворився на спробу переглянути, скільки ж насправді мають коштувати послуги адвоката. Йдеться про справу №922/2848/25, де судді Касаційного господарського суду розбиралися, чи правильно апеляція визначила розмір витрат на правничу допомогу.
Тож якщо ви хоч раз замислювалися, чи реально «відбити» в суді кожну гривню, витрачену на адвоката, – ця історія показує головні правила гри.
З чого все почалося
ФОП Підмогильна Л.О. звернулася до суду з позовом до трьох відповідачів – двох інших фізосіб-підприємців та товариства з обмеженою відповідальністю «Рандеву Рест». Ціна питання – 5 365 392,61 грн. Сума чимала, тож і юридичний супровід, найімовірніше, був не з дешевих.
Після розгляду справи в апеляції постало окреме, але критично важливе питання: як розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу. Східний апеляційний господарський суд спочатку ухвалив постанову від 14 травня 2026 року, а згодом – додаткову постанову від 28 травня 2026 року, якими й визначив, хто, кому і скільки має компенсувати за адвокатські послуги.
Саме ці рішення і намагалася оскаржити позивачка в касації. Але давайте розберемо, чому Верховний Суд її не підтримав.
Чому витрати на адвоката – це завжди головний біль
Судові витрати на професійну правничу допомогу – це окрема стаття процесуальних баталій. Нерідко сторона, яка програла, сприймає рахунок опонента як особисту образу. Мовляв, «та за такі гроші можна було три справи виграти». Але Господарський процесуальний кодекс України (статті 129, 300, 308 та інші) не дозволяє просто відмахнутися від витрат – вони підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам і мають бути реальними.
Ключова проблема завжди в тому, як довести обґрунтованість цих витрат. Суд оцінює:
- складність справи;
- обсяг наданих послуг;
- час, витрачений адвокатом;
- співмірність із ціною позову.
І ось тут починається найцікавіше. Навіть якщо ви детально розписали кожну годину роботи юриста, суд може зменшити заявлену суму, якщо вважатиме її завищеною. І навпаки – за умови якісного обґрунтування шанси отримати повну компенсацію цілком реальні.
У справі №922/2848/25 саме довкола цього й точилася дискусія. Апеляційний суд, вочевидь, проаналізував надані докази і визначив ту суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку вважав справедливою. А скаржниця хотіла цю оцінку змінити через Верховний Суд.
Що вирішив Верховний Суд і чому це важливо
Касаційний господарський суд діяв у межах своїх повноважень. Він не переоцінює докази і не втручається у внутрішнє переконання суддів попередніх інстанцій, якщо не було грубих порушень процесуальних норм. У цій справі таких порушень не знайшли.
Тому постанову від 14 травня 2026 року та додаткову постанову від 28 травня 2026 року залишили без змін. А касаційні скарги ФОП Підмогильної Л.О. – без задоволення.
Коротко кажучи, суд підтвердив: апеляція правильно порахувала витрати на правничу допомогу. І оскаржити це на рівні касації можна лише тоді, коли допущено явну помилку в застосуванні норм права, а не тоді, коли вам просто не подобається підсумкова цифра.
До речі, зверніть увагу: Верховний Суд вказав, що його постанова є остаточною і не підлягає подальшому оскарженню. Тобто для цієї справи питання з витратами закрите раз і назавжди.
Як не залишитися з носом, коли йдеться про судові витрати
З історії цієї справи можна винести кілька практичних уроків, які стануть у пригоді будь-якому бізнесу.
Перше і головне – фіксуйте все. Кожна консультація, кожен підготовлений документ, кожна година в судовому засіданні мають бути підтверджені. Договір з адвокатом, акти виконаних робіт, детальний розрахунок часу – це не просто формальність. Саме ці папери перетворюють абстрактні «витрати на адвоката» на конкретні судові витрати на професійну правничу допомогу, які суд зможе стягнути з опонента.
Друге – закладайте у стратегію захисту не лише суть спору, а й подальший розподіл витрат. Чесно кажучи, часто буває так, що виграш по суті нівелюється тим, що суд відмовляє у відшкодуванні розумних сум або задовольняє лише мізер. І тоді перемога виходить пірровою.
Третє – готуйте обґрунтування так, ніби вам доведеться пояснювати кожну копійку не лише судді, а й другу, який нічого не тямить у праві. Суди не люблять голослівних заяв про «ринкові ціни». Їм потрібні докази: скріншоти з сайтів адвокатських об’єднань, калькуляції, розумна деталізація. Навіть якщо справа складна, а витрати значні – за правильного підходу суд стане на ваш бік.
І останнє. Не сприймайте відмову в касації як поразку системи. У справі №922/2848/25 Верховний Суд просто нагадав усім учасникам ринку: оцінка судових витрат на професійну правничу допомогу – це передусім дискреція судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо вони належно мотивували своє рішення, досягти протилежного результату в касації майже неможливо.
Отже, коли наступного разу підписуватимете договір з адвокатом, тримайте в голові не лише гонорар, а й те, що ці гроші можна повернути – але тільки якщо ви готові не менш ретельно захищати свій розрахунок, ніж основну позицію у справі. Іншого шляху, як показує практика, просто не існує.