Уявіть: ви чекаєте на судове засідання онлайн, суд сам дозволив вам брати участь через відеоконференцію, але в призначений час вас просто… не підключають. Ні пояснень, ні технічних проблем – просто мовчання. Саме в таку ситуацію потрапила підприємиця Кадар Оксана Василівна, і саме це стало підставою для скасування рішення апеляційного суду Верховним Судом.
Давайте розберемо цю історію детальніше. Вона цікава не лише тим, що показує, як працюють процесуальні гарантії на практиці, а й тим, наскільки важливим є право бути почутим у суді.
Про що взагалі спір
ФОП Кадар О. В. довгий час орендувала приміщення аптеки № 29 у смт Тересва на Закарпатті. У 2022 році це ж приміщення виставили на електронний аукціон і передали в оренду іншій особі – ФОП Симодейку В. М. Підприємиця пішла до суду, вимагаючи визнати недійсними результати аукціону та договір оренди, укладений із новим орендарем.
Господарський суд Закарпатської області у позові відмовив. Західний апеляційний господарський суд це рішення залишив без змін. Але коли справа дійшла до Верховного Суду, виявилося, що апеляція припустилася серйозної процесуальної помилки – тієї самої, про яку ми згадали на початку.
Ключове питання, яке постало перед касаційною інстанцією: чи мав апеляційний суд розглядати справу без представниці позивачки, якщо раніше сам же задовольнив її клопотання про участь у судовому засіданні через відеоконференцію?
Як усе відбувалося
26 травня 2026 року Західний апеляційний господарський суд відкрив провадження за скаргою ФОП Кадар О. В. Цією ж ухвалою суд задовольнив її клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Розгляд призначили на 16 червня 2026 року.
16 червня представник позивачки – Батрин С. В. – чекав на підключення в системі ЄСІТС. Чекав довго. За його словами, з 9:50 понад годину. Але суд так і не запросив його до відеоконференції. У протоколі засідання зафіксували неявку учасників, розгляд справи відклали на 30 червня.
Тут варто звернути увагу на один дивний момент. У протоколі від 16 червня зазначено, що засідання закінчилось о 10:20. Водночас клопотання представника про відкладення надійшло до суду через «Електронний суд» об 11:12. Тобто суд нібито задовольнив клопотання, яке ще навіть не отримав. Як таке можливо – питання, що залишилося без відповіді.
30 червня ситуація повторилася майже дзеркально. До відеоконференції запросили лише представницю одного з відповідачів. Адвоката позивачки знову не підключили. Засідання розпочалось о 9:42 і закінчилось о 10:01 – суд ухвалив рішення без участі сторони, чиє клопотання про відеоконференцію сам же раніше задовольнив.
Що сказав Верховний Суд
У постанові від 08 вересня 2026 року колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла однозначного висновку: апеляційний суд порушив право позивачки на участь у розгляді справи.
Верховний Суд нагадав: право на доступ до суду – це не абстрактна декларація, а конкретний стандарт, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожен має право на справедливий розгляд справи, і це право неможливо реалізувати, якщо сторону просто не допускають до участі в засіданні.
Колегія звернула увагу на кілька принципових моментів. По-перше, клопотання ФОП Кадар О. В. про відеоконференцію в судовому засіданні не обмежувалося одним засіданням – вона просила про участь у розгляді справи загалом. Суд це клопотання задовольнив. По-друге, відкладення розгляду не скасовує раніше задоволеного клопотання – це чітка позиція, яку Верховний Суд висловлював і раніше, зокрема у справі № 2602/5125/12.
Цитуючи власну практику, Верховний Суд підкреслив: коли апеляційний суд задовольнив клопотання учасника про його участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, відкладення розгляду не означає автоматичного анулювання цього рішення. Якщо учасник не подав нове клопотання, яке скасовує попереднє, то призначення справи на нову дату передбачає його участь у відеоконференції.
А що ж апеляційний суд? У своїй постанові від 30 червня 2026 року він пояснив: мовляв, скаржниця не просила про «всі судові засідання», тому на 30 червня клопотання не поширювалося, а нових заяв не надходило. Верховний Суд цю логіку не прийняв.
Чому це важливо не лише для сторін цієї справи
Колегія суддів наголосила: незабезпечення участі представника у судовому засіданні через відеоконференцію без поважних причин – це пряме порушення принципів змагальності та рівності сторін. А це, своєю чергою, підриває саму суть права на судовий захист.
Процесуальне законодавство не вимагає від сторони подавати окреме клопотання на кожне судове засідання. Якщо учасник просить про участь у розгляді справи і суд це задовольняє, такий дозвіл зберігає силу до завершення розгляду – якщо тільки суд прямо не обмежив його дію одним конкретним засіданням.
У цій справі апеляційний суд не вказав, чи стосується задоволення клопотання лише засідання 16 червня, чи всіх наступних. Така невизначеність – проблема суду, а не сторони. І саме суд мав її вирішити, а не мовчки ігнорувати представника позивачки.
До речі, Верховний Суд послався і на власну постанову у справі № 905/2371/21, де вже було сформульовано аналогічну правову позицію: відкладення розгляду справи не анулює задоволеного клопотання про відеоконференцію, а суд зобов’язаний забезпечити технічну можливість участі сторони.
Що далі
Верховний Суд скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2026 року і направив справу № 907/864/25 на новий апеляційний розгляд.
Інші доводи касаційної скарги – про неналежний спосіб захисту, про відсутність висновків Верховного Суду щодо повноважень організаторів аукціону, про недослідження доказів – залишилися без оцінки на цьому етапі. Вони можуть стати предметом розгляду після того, як апеляційний суд повторно перегляне справу з дотриманням усіх процесуальних норм.
Колегія суддів у складі головуючого Власова Ю. Л., суддів Булгакової І. В. та Колос І. Б. фактично нагадала всім судам просту істину: процесуальні права учасників – не формальність. Суд, який сам дозволив відеоконференцію, не може потім «забути» підключити адвоката і зробити вигляд, що так і треба.