Чи можна змусити суд розглянути зустрічний позов, якщо він напряму пов’язаний із первісним? Саме це питання стало каменем спотикання у справі між комунальним підприємством і споживачкою, яка відмовилася платити за тепло. Верховний Суд нещодавно сказав своє вагоме слово – і воно точно стане в пригоді кожному, хто захищає свої права.
Уявіть ситуацію: ви отримуєте платіжки за комунальні послуги, але вважаєте, що нарахування – незаконні. Борг росте, комунальники подають до суду. Ви вирішуєте захищатися й заявляєте власні вимоги: мовляв, не просто не визнаю борг, а й прошу суд визнати ці нарахування протиправними. І тут суд каже: «Ні, вашу зустрічну заяву ми не приймемо – у неї інший предмет доказування».
Саме так сталося з мешканкою одного з будинків у Броварах. Комунальне підприємство «Броваритепловодоенергія» звернулося до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період із грудня 2021 року по листопад 2024 року. Сума – 14 605,80 грн.
Жінка не погодилася. У березні 2025 року вона подала зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати ці нарахування незаконними, зобов’язати підприємство зробити перерахунок, відремонтувати котельне обладнання будинку та звернутися до регулятора для встановлення окремого тарифу. Іншими словами – не просто захищалася, а переходила в наступ.
Броварський міськрайонний суд у червні 2025 року відмовив у прийнятті цієї заяви. Аргумент: вимоги за первісним і зустрічним позовами мають, мовляв, різний предмет доказування, а спільний розгляд лише затягне справу. Київський апеляційний суд у листопаді того ж року з таким підходом повністю погодився.
Здавалося б – глухий кут. Але відповідачка не здалася й пішла до Верховного Суду. І ось тут починається найцікавіше.
Що каже закон про зустрічний позов
Давайте розберемося, що таке зустрічний позов загалом і коли суд зобов’язаний його прийняти. Уся логіка закладена в статті 193 Цивільного процесуального кодексу України.
Це матеріально-правова вимога відповідача до позивача, яку він заявляє для спільного розгляду з первісним позовом. Ключова ідея проста: якщо задоволення вимог відповідача унеможливлює задоволення вимог позивача – суд має розглянути обидва позови разом.
Частина друга статті 193 ЦПК України встановлює два головні критерії. Перший – взаємопов’язаність обох позовів. Другий – доцільність їхнього спільного розгляду. Кодекс прямо називає найтиповіші ситуації: коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічної вимоги виключає повністю чи частково задоволення первісного позову.
Інакше кажучи, це дві сторони одного спору. І розривати їх – означає створювати ризик того, що суди ухвалять взаємно суперечливі рішення.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, дійшов однозначного висновку: суди першої та апеляційної інстанцій помилилися. І ось чому.
Первісний позов стосувався стягнення заборгованості за тепло. Зустрічний – вимагав визнати ті самі нарахування незаконними. Це класичний приклад дзеркальних вимог: задоволення одного позову автоматично унеможливлює задоволення іншого. Якщо нарахування незаконні – боргу немає. Якщо борг законний – нарахування правомірні. Третього варіанту тут просто не існує.
До речі, Верховний Суд наголосив, що подібний правовий висновок уже був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у грудні 2019 року у справі № 200/22329/14-ц. Взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів виявляється у кількох аспектах: спільні підстави, одні й ті самі докази, можливість зарахування вимог. А найголовніше – коли задоволення вимог відповідача тягне за собою відмову в первісному позові.
Колегія суддів підкреслила: мета подання такої зустрічної вимоги – довести, що в позивача за первісним позовом немає матеріально-правової підстави вимагати гроші. Саме цього й домагалася відповідачка у нашій справі.
У чому помилилися нижчі суди
Суди першої та апеляційної інстанцій, за висновком Верховного Суду, припустилися серйозної помилки. Вони побачили різний «предмет доказування», але не помітили головного – вимоги є двома сторонами однієї медалі. Якщо первісний позов просить стягнути борг, а зустрічний – визнати нарахування цього самого боргу незаконними, то без розгляду другого неможливо правильно розв’язати перший.
Це пряме порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України. Апеляційний суд помилку не виправив, хоча зобов’язаний був це зробити.
Тому 15 квітня 2026 року Верховний Суд скасував рішення обох нижчих інстанцій і направив справу назад – для продовження розгляду, але вже з урахуванням раніше відхиленої зустрічної позовної заяви.
Що це означає для вас
Кілька практичних моментів, які варто взяти на озброєння.
Якщо ви – відповідач у цивільній справі й маєте власні вимоги до позивача, які випливають із тих самих правовідносин, – подавайте зустрічний позов. Строк для цього – разом із відзивом на позовну заяву. Не зволікайте.
Якщо суд першої інстанції відмовляє у прийнятті, посилаючись на «різний предмет доказування», – негайно оскаржуйте таку ухвалу. Практика Верховного Суду тепер чітко каже: формальний підхід тут неприпустимий. Суди повинні дивитися на суть вимог, а не на їхнє зовнішнє формулювання.
І ще один момент, можливо, найважливіший. Ефективний судовий захист – це не лише про виграш в окремому епізоді. Це про те, щоб спір було вирішено повно й остаточно, без ризику появи суперечливих рішень. Уявіть абсурдну ситуацію: в одній справі суд каже «винен», а в іншій – «ні, не винен», хоча йдеться про одне й те саме. Саме для запобігання такому абсурду існує можливість об’єднання взаємопов’язаних позовів в одне провадження.
Коли первісний і зустрічний позови – це дві сторони однієї медалі, суд не має права розглядати їх окремо. Відмова в такому випадку – не просто процесуальна помилка, а пряме порушення права на справедливий суд. І тепер, після рішення Верховного Суду від 15 квітня 2026 року, ця позиція стала ще більш однозначною.