Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів – документ, через який перевізники регулярно отримують штрафи. Часто абсолютно безпідставно. Саме така історія трапилася з компанією «ПРОФХІМ», яка довела свою правоту аж у Верховному Суді. Давайте розберемо цю справу – вона багато чого прояснює.
Що сталося на дорозі
У серпні 2023 року на трасі «Суми–Полтава» інспектори Укртрансбезпеки зупинили вантажівку MAN, яка належала ТОВ «ПРОФХІМ». Водій перевозив соляну кислоту – речовину 8-го класу небезпеки (корозійні речовини). Кислота була в тарі ємністю 1 кубічний метр.
Під час перевірки інспектори не знайшли у водія свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів. Результат – акт про порушення, а згодом і постанова про штраф у розмірі 17 000 гривень. Підстава – стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка вимагає мати це свідоцтво під час перевезення небезпечних вантажів.
Компанія не погодилася. Позивач наполягав: жодного порушення не було, оскільки його транспортний засіб просто не потребував такого свідоцтва. І суди з цим погодилися.
Чому суди стали на бік перевізника
Тут важливий момент. Стаття 48 Закону № 2344-III справді каже, що під час перевезення небезпечних вантажів водій зобов’язаний мати свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів. Але зверніть увагу на слово «певних». Це не технічна дрібниця – це ключ до розуміння всієї ситуації.
Не кожен небезпечний вантаж потребує такого свідоцтва. І не кожен транспортний засіб має його отримувати. Це підтверджується і статтею 19 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»: транспортні засоби повинні мати свідоцтво лише «у встановлених законодавством випадках».
Які ж це випадки? Відповідь дає Порядок видачі та оформлення свідоцтв, затверджений наказом МВС № 656. Там чітко перелічені типи транспортних засобів, для яких свідоцтво є обов’язковим:
- EX/II та EX/III – для перевезення вибухових речовин (клас 1);
- FL – для легкозаймистих рідин і газів у цистернах;
- AT – для небезпечних вантажів у цистернах (вбудованих чи знімних місткістю понад 1 кубічний метр, або контейнерах-цистернах понад 3 кубічних метри);
- MEMU – змішувально-зарядні машини.
Для всіх інших транспортних засобів спеціальне свідоцтво не потрібне. Достатньо звичайних документів, передбачених загальними правилами безпеки.
У чому була помилка Укртрансбезпеки
Інспектори побачили небезпечний вантаж і одразу вирішили: немає свідоцтва – є порушення. Але вони не врахували, як саме перевозилася кислота.
Позивач транспортував соляну кислоту в тарі об’ємом 1 кубічний метр. Це не цистерна. Тара – це окрема пакувальна одиниця, а не вбудована ємність транспортного засобу. Відповідно, автомобіль не підпадав під категорію AT і не потребував жодного додаткового свідоцтва.
Колегія суддів Верховного Суду прямо вказала: для вбудованих чи знімних цистерн поріг обов’язкового отримання свідоцтва починається з об’єму понад 1 кубічний метр. А перевезення у звичайній тарі – навіть великого об’єму – не створює такого обов’язку.
Що ще важливо у цій справі
Верховний Суд звернув увагу на цікаву деталь. Нижчі суди ухвалили правильне рішення – штраф скасували, – але керувалися помилковими мотивами. Тому Верховний Суд змінив мотивувальну частину рішень, залишивши результат без змін.
Скаржник (Укртрансбезпека) також пробував апелювати до ієрархії нормативних актів. Мовляв, Закон «Про автомобільний транспорт» вимагає свідоцтво – і ця вимога має вищу юридичну силу, ніж підзаконний Порядок № 656. Але суд відкинув цей аргумент. Підзаконні акти приймаються для виконання законів, а не всупереч їм. І саме Порядок № 656 деталізує, коли свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів справді потрібне.
До речі, варто згадати і про поведінку самого перевізника. На момент перевірки у нього були всі інші документи: ліцензія на внутрішні перевезення небезпечних вантажів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, протокол перевірки технічного стану, договір суборенди, товарно-транспортна накладна. Тобто компанія працювала не абияк – вона сумлінно виконувала вимоги законодавства.
Практичний висновок для перевізників
Ця постанова Верховного Суду – не просто ще одне рішення. Вона формує правову позицію, на яку зможуть посилатися інші перевізники в аналогічних ситуаціях.
Якщо ви перевозите небезпечний вантаж, але не в цистерні, а в тарі – уважно перевірте, чи справді ваш транспортний засіб підпадає під категорії EX/II, EX/III, FL, AT або MEMU. Ні? Тоді свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів вам не потрібне. І якщо інспектор виписує штраф за його відсутність – ви маєте всі шанси оскаржити таку постанову.
Крім того, варто заздалегідь подбати про наявність усіх інших обов’язкових документів. Ліцензія, реєстраційні документи, товарно-транспортна накладна, протокол техогляду – все це має бути у водія під час рейдової перевірки. Саме наявність повного пакета документів допомогла позивачу виграти справу. Адже суд бачив: компанія не ховалася від виконання вимог закону, а навпаки – ретельно їх дотримувалася.
Наостанок зазначу: Укртрансбезпека подала касаційну скаргу, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Тепер такий висновок є. І він однозначно на користь перевізників, які знають тонкощі регулювання й не бояться відстоювати свою позицію в суді.