Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Купили квартиру на торгах, а виселити мешканців не можете: що вирішив Верховний Суд

Kupyly kvartyru na torhakh a vyselyty meshkantsiv ne mozhete

Купили квартиру на електронних торгах, оформили право власності, а колишні мешканці відмовляються виїжджати – і ви впевнені, що маєте повне право на виселення без надання іншого житла? З цим зіткнулася позивачка у справі № 754/5673/25, і результат розгляду може вас здивувати. Верховний Суд поставив крапку в цій історії, і його позиція змушує замислитися над тим, що не всяке право власності – це автоматичний ключ до дверей квартири.

Що сталося: квартира, іпотека, новий власник

Історія почалася задовго до судових розглядів. Ще у 1987 році сім’я з трьох осіб отримала ордер на трикімнатну квартиру в Києві. Люди чесно сплатили пайовий внесок і майже сорок років проживали у цьому житлі. Жодного іншого помешкання вони не мали – для них ця квартира була справжнім домом, а не просто квадратними метрами.

А потім сталася класична історія. У 2019 році власниця взяла гроші в борг, а квартиру передала в іпотеку як забезпечення. Борг повернути не вдалося, іпотеку звернули до стягнення, квартиру продали на електронних торгах. Нова власниця, наша позивачка, зареєструвала право власності у грудні 2021 року і навіть зняла попередніх мешканців із реєстрації місця проживання.

Здавалося б – усе, тепер це її квартира, в’їжджай і живи. Але не так сталося, як гадалося. Колишні власники продовжували там мешкати і категорично не пускали нову господиню. Вона подала позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

У чому заковика: виселення без надання іншого житла можливе не завжди

Ось тут ми підходимо до головного юридичного нюансу, який часто випускають з уваги. Стаття 109 Житлового кодексу України каже: коли виселяють людей із житла, їм зазвичай мають надати інше постійне помешкання. І це загальне правило.

Але є виняток. У частині другій тієї ж статті 109 Житлового кодексу України передбачено: якщо стягнення звертається на квартиру, яку колись купили за рахунок кредитних (позикових) коштів, і саме цей кредит був забезпечений іпотекою цього житла – тоді виселення без надання іншого житла допускається. Уявіть: ви берете іпотеку в банку, купуєте квартиру, не платите – банк забирає квартиру і виселяє вас без жодних компенсацій. Логіка зрозуміла: таке житло спочатку було придбане на позичені гроші.

А тепер увага. У нашому випадку квартира НЕ купувалася за кредитні кошти. Сім’я отримала її у 1987 році, сплатила пай. Іпотека виникла значно пізніше – у 2019 році – вже щодо належного їм житла, просто як спосіб забезпечити грошову позику. Відчуваєте різницю?

Суди першої та апеляційної інстанцій цю різницю помітили. І Верховний Суд із ними погодився.

Як суди шукали баланс між правом власності та правом на житло

Тут важливий момент: суд не просто механічно застосував норму закону. Він керувався принципом пропорційності – тобто зважував, чи не буде виселення надмірним тягарем для відповідачів порівняно з інтересом позивачки.

Чесно кажучи, це той випадок, коли право не зводиться до сухої формули «я власник – значить, усі геть». Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному повагу до житла. І суд має перевірити: чи є втручання у це право законним, чи переслідує воно легітимну мету і чи є воно пропорційним.

Верховний Суд нагадав, що схожу позицію вже висловлювала Велика Палата у своїх постановах. А в рішенні від 19 листопада 2025 року у справі № 404/3927/23 Верховний Суд прямо зазначив: сам собою перехід права власності до іншої особи не припиняє автоматично право користування житлом членів сім’ї колишнього власника. І суд зобов’язаний перевірити, чи є законні підстави для виселення без надання іншого житла.

Колегія суддів врахувала кілька обставин. По-перше, квартира була єдиним житлом для відповідачів – вони мешкали там із 1987 року, майже сорок років. Інформацію про відсутність іншої нерухомості підтвердили дані з Державного реєстру речових прав. По-друге, позивачка, купуючи квартиру на торгах, знала або могла знати про те, що там живуть люди. Це не був сюрприз. По-третє, житло не купувалося за кредит, тому згаданий виняток із частини другої статті 109 Житлового кодексу України тут не працював.

Що це означає для покупців житла на торгах

Позивачка посилалася на статтю 391 Цивільного кодексу України – мовляв, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні майном. Але Верховний Суд пояснив важливу річ: це право не абсолютне. Спеціальні норми житлового законодавства і гарантії Конвенції можуть обмежувати його реалізацію.

Інакше кажучи, свідоцтво про право власності – це ще не ордер на виселення людей на вулицю. Особливо коли йдеться про їхнє єдине житло, в якому вони прожили десятиліття.

До речі, позивачка намагалася оскаржити й сам доказ про відсутність у відповідачів іншого житла – казала, що суди послалися на недопустимі докази. Однак Верховний Суд не знайшов тут порушень: інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є цілком належним доказом.

Кілька практичних порад

Якщо ви плануєте купувати нерухомість на електронних торгах, варто пам’ятати просте правило. Перед тим як робити ставку, з’ясуйте, чи проживають у квартирі люди, на яких підставах вони туди вселилися і чи є у них інше житло. Якщо з’ясується, що квартира – їхній єдиний дім, а іпотека виникла не для придбання цього житла, а для інших потреб, то швидкого виселення без надання альтернативного помешкання може й не статися.

Позивачка у цій справі програла в усіх трьох інстанціях. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Судові витрати за перегляд справи в касації лягли на неї ж.

І, мабуть, найголовніший урок цієї історії: право власності та право на житло іноді стикаються лобами, і суд у кожному конкретному випадку шукає справедливий баланс між ними. Не завжди на користь власника.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version