Відповідно до ст. 92 Сімейного кодексу України, шлюбний договір – це правочин, який може укладатися як між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і між подружжям.
В тому разі, коли однією зі сторін такого договору до реєстрації шлюбу є неповнолітня особа (до 18 років), необхідна письмова згода її батьків або піклувальника, завірена нотаріально.
Шлюбний договір укладається виключно в письмовій формі та нотаріально посвідчується.
Посвідчення шлюбного договору – необхідні документи:
Для нотаріального посвідчення договору обидві сторони (наречений та наречена, або чоловік та дружина) мають звернутися до нотаріуса та надати:
- паспорти;
- довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- свідоцтво про шлюб (для подружжя) або документ, що підтверджує подання заяви про реєстрацію шлюбу.
Набрання чинності шлюбним договором
У випадку, коли шлюбний договір було укладено до офіційної реєстрації шлюбу – він набирає чинності в день реєстрації шлюбу.
Якщо шлюбний договір укладався вже після реєстрації шлюбу між подружжям, тоді він вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення.
Основні аспекти змісту шлюбного договору
- загальний строк дії договору;
- строки дії окремих прав і обов’язків;
- чинність окремих умов після припинення шлюбу.
Основна мета шлюбного договору – врегулювання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх прав та обов’язків у цій сфері. Також він може регламентувати майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
Шлюбний договір не може:
- регулювати особисті немайнові відносини між подружжям та між ними й дітьми;
- обмежувати права дитини, встановлені законодавством;
- ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище;
- передавати у власність одному з подружжя нерухомість або інше майно, що підлягає державній реєстрації.
Які умови сторони можуть передбачити у шлюбному договорі:
- визначити перелік майна, що використовується на спільні потреби сім’ї;
- встановити режим майна, подарованого у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
- виключити застосування положень статті 60 СК України щодо майна, набутого у шлюбі, та визначити інший режим власності (спільна часткова чи особиста приватна власність);
- погодити порядок поділу майна у випадку розірвання шлюбу;
- передбачити використання майна для забезпечення потреб дітей або інших осіб;
- домовитися про порядок користування житлом, що належить одному з подружжя, включно з умовами його звільнення у разі розлучення, з компенсацією або без;
- визначити умови проживання родичів у житловому приміщенні подружжя;
- встановити порядок і умови надання утримання (аліментів) незалежно від непрацездатності або потреби;
- погодити розмір, строки та умови виплати аліментів;
- передбачити припинення права на утримання у разі отримання грошової чи майнової компенсації.
Шлюбний договір може бути розірваний:
- за взаємною згодою сторін;
- у судовому порядку.