Мирні переговори щодо врегулювання війни, яку розпочала росія, можуть відновитися вже наприкінці вересня за посередництва Сполучених Штатів. Керівник Офісу президента Кирило Буданов озвучив таку перспективу, додавши, що реальні умови для припинення вогню навряд чи вдасться створити раніше весни. «Переговори рано чи пізно до чогось приведуть. Обидві сторони розуміють, що їм потрібно шукати рішення. Війна не може тривати вічно», – підкреслив посадовець.
Ці слова – не просто політична заява. Вони запускають одразу кілька юридичних механізмів, про які варто поговорити докладніше. Адже будь-які мирні переговори під час збройного конфлікту – це не лише дипломатія, а й складний правовий процес зі своїми правилами, ризиками та обмеженнями.
Дипломатичне вікно: чому саме кінець вересня
За словами Буданова, активна фаза переговорів стартує після парламентських виборів у росії та за кілька тижнів до проміжних виборів у США. Такий збіг не випадковий. Міжнародне право не забороняє державам вести переговори в будь-який момент, але політичний календар часто стає тим самим вікном можливостей, якого чекають обидві сторони.
Тут важливий момент: з юридичного погляду, початок переговорів не означає автоматичного припинення бойових дій. Сторони можуть домовитися про тимчасове перемир’я (ceasefire) або продовжувати воювати, паралельно обговорюючи умови. Приклад того ж таки Мінського процесу показав: переговори й обстріли можуть існувати одночасно, і це не порушує жодної норми, якщо немає підписаного та ратифікованого договору.
Хто сяде за стіл і що це означає юридично
Очікується, що до Києва приїдуть американські переговорники Стів Віткофф та Джаред Кушнер. У міжнародній практиці такі особи називаються медіаторами або спеціальними посланцями. Їхня роль – не ухвалювати рішення за Україну чи росію, а створити простір для діалогу. Це прямо випливає з принципу суверенної рівності держав, закріпленого в Статуті ООН: жодна третя держава не може нав’язати мирні умови іншим.
Але водночас медіатор має право пропонувати проєкти документів, виступати гарантом домовленостей. Якщо сторони дійдуть згоди, наступним кроком може стати підписання рамкової угоди про припинення вогню. Цей документ, як правило, не є повноцінним мирним договором, але створює правову базу для подальшого врегулювання. В історії відомі випадки, коли такі угоди укладали навіть без визнання одна одною де-юре, що для українсько-російських реалій особливо актуально.
Чому до весни – це реалістичний прогноз
Буданов висловив скепсис щодо швидкого припинення вогню. Він вважає, що росія спробує зламати Україну ще однією зимовою кампанією бомбардувань. Це не лише військовий прогноз. З погляду права, такі дії можна кваліфікувати як продовження агресії та воєнних злочинів, адже атаки на цивільну інфраструктуру заборонені Женевськими конвенціями. Тож будь-які мирні переговори в цей період відбуватимуться на тлі грубих порушень міжнародного гуманітарного права.
Крім того, зимова кампанія впливає на переговорні позиції. У міжнародному праві є поняття «переговори з позиції сили» – це неформальний термін, але він точно описує ситуацію, коли одна сторона намагається досягти кращих умов шляхом ескалації. Тому заява про те, що умови для припинення вогню навряд чи з’являться до весни, – це не просто констатація факту, а й розуміння того, що юридично значущі домовленості потребують хоча б мінімальної стабілізації на фронті.
Як виглядає ідеальний сценарій з юридичної точки зору
Уявімо, що переговори наприкінці вересня справді дають результат. Сторони підписують угоду про припинення вогню. Юридично це означатиме, що з певної дати й години всі бойові дії мають бути зупинені. Порушення фіксуватимуть моніторингові місії – наприклад, ОБСЄ або спеціально створений орган. Далі може бути створена демілітаризована зона, що також регулюється нормами міжнародного права.
Але угода про припинення вогню – це не мирний договір. Війна де-юре триває, доки не буде укладено остаточний акт, який врегулює всі спірні питання: кордони, репарації, відповідальність за воєнні злочини. Тож навіть якщо мирні переговори приведуть до тиші на фронті, юридичний фінал конфлікту може розтягнутися на роки.
Кілька слів про ризики
Є й інший бік медалі. Якщо переговори затягнуться без конкретних результатів, це може створити правову пастку. Наприклад, росія може використати сам факт діалогу, щоб заявити про нібито мирний процес і вимагати пом’якшення санкцій. Але з погляду права, санкції – це інструмент тиску, не пов’язаний прямо з переговорами. Їх скасування можливе лише після виконання конкретних умов, які зазвичай фіксують у резолюціях Ради Безпеки ООН або рішеннях міжнародних організацій.
Відновлення мирних переговорів – це завжди крок у бік права, а не сили. І хоча попереду ще зима з її випробуваннями, сам факт того, що у вересні може з’явитися дипломатичний шанс, уже змушує юристів-міжнародників уважно стежити за кожним кроком сторін. Адже саме зараз закладаються ті правові конструкції, які через місяці чи роки ляжуть в основу довгоочікуваного миру.