Мобілізація лікаря-інтерна, який мав законне право на відстрочку, – це не гіпотетична ситуація з підручника, а цілком реальна історія, що трапилася в Запоріжжі на початку 2026 року. Запорізький окружний адміністративний суд визнав дії ТЦК протиправними, і тепер це рішення – важливий прецедент для всіх, хто проходить інтернатуру.
Давайте розберемося, що саме сталося і чому суд без вагань став на бік молодого медика.
Як усе відбувалося: хроніка подій
Уявіть собі: людина закінчила медичний університет, отримала диплом магістра за спеціальністю «Медицина» і влаштувалася на посаду лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів. Йдеться про роботу на підстанції спеціалізованих бригад швидкої медичної допомоги – у прифронтовому Запоріжжі, де такі фахівці буквально щодня рятують життя.
30 червня 2025 року ОСОБА_1 завершив навчання в Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті. А вже 23 липня його зарахували лікарем-інтерном на період з 1 серпня 2025 року по 31 липня 2027 року. Тобто попереду було два роки інтернатури – обов’язкової первинної спеціалізації для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста.
10 лютого 2026 року – день, коли позивачу виповнилося 25 років. І саме цього дня він вирішив діяти за законом: сів у громадський транспорт і поїхав до ЦНАПу Шевченківського району міста Запоріжжя, щоб офіційно подати заяву про оформлення відстрочки від призову.
Але до ЦНАПу він не доїхав.
Автобус зупинила поліція – разом із працівниками ТЦК та СП. Позивача примусово доставили до приміщення територіального центру комплектування, де за один день провели військово-лікарську комісію, винесли наказ про мобілізацію і зарахували до списків особового складу військової частини. Усі документи, що підтверджували статус лікаря-інтерна, просто проігнорували.
Що каже закон про інтернів
Тут важливий момент: правовий статус лікаря-інтерна має подвійну природу. З одного боку – це трудові відносини (людина працевлаштована, отримує зарплату). З іншого – це освітній процес, спрямований на здобуття кваліфікації лікаря-спеціаліста.
Закон України «Про вищу освіту» (№ 1556-VII) у статті 61 прямо називає інтернів особами, які навчаються у закладах вищої освіти. А інтернатура, згідно з Положенням, затвердженим наказом МОЗ від 22 червня 2021 року № 1254, – це обов’язкова форма первинної спеціалізації, що проводиться за денною формою навчання.
Тепер ключове. Пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (№ 3543-XII) встановлює: призову на військову службу під час мобілізації не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою.
Колегія суддів звернула увагу, що ця норма містить пряму заборону. Вона не залежить від розсуду працівників ТЦК, від їхнього бажання чи небажання «увійти в становище». Це імператив – безумовна гарантія, яку держава надає тим, хто здобуває медичну освіту.
Чому мобілізація лікаря-інтерна – це незаконно
Суд встановив абсолютно чітко: станом на 10 лютого 2026 року позивач мав офіційний статус лікаря-інтерна, проходив навчання за денною формою і, відповідно, мав гарантоване законом право на відстрочку. Жодних винятків із цього правила законодавство не передбачає.
Більше того – громадянин не ухилявся від військового обліку. Він сам, добровільно, з документами в руках їхав оформлювати відстрочку. Його не затримали десь у підозрілому місці – його витягнули з автобуса дорогою до ЦНАПу.
У рішенні суду є формулювання, яке рідко зустрінеш в офіційних документах. Суд назвав дії посадових осіб ТЦК «проявом крайнього адміністративного свавілля» і зазначив, що працівники центру комплектування «фактично перетворили законну процедуру мобілізації на інструмент позбавлення особи її правового статусу, знехтувавши людською гідністю позивача».
Це жорстка оцінка, але, чесно кажучи, цілком заслужена.
«Отруєне дерево» та інші аргументи
Представники військової частини намагалися заперечувати: мовляв, наказ про призов уже виконаний, позивача зараховано до списків особового складу, а тому слід керуватися статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII), яка визначає вичерпний перелік підстав для звільнення.
Суд цю логіку не прийняв. І ось чому.
По-перше, була застосована доктрина «отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), яку активно використовує Верховний Суд та Європейський суд з прав людини. Якщо першоджерело протиправне – усі похідні рішення теж неправомірні. Наказ про зарахування до списків частини є прямим наслідком незаконного наказу про мобілізацію.
По-друге, у цій ситуації йдеться не про «звільнення зі служби» в класичному розумінні. Військова служба позивача взагалі не мала розпочинатися. А тому норми статті 26 Закону № 2232-XII до цих правовідносин не застосовуються. Тут потрібне анулювання наслідків неправомірної діяльності – повне відновлення становища, яке існувало до порушення.
Що вирішив суд
Запорізький окружний адміністративний суд 2 липня 2026 року задовольнив позов повністю. Наказ начальника ТЦК від 10 лютого 2026 року в частині призову лікаря-інтерна визнано протиправним і скасовано. Військову частину зобов’язали скасувати наказ про зарахування позивача до списків особового складу, звільнити його від проходження служби та виключити з цих списків.
Крім того, суд окремо зазначив, що відповідач-1 (ТЦК) проігнорував ухвалу про витребування додаткових доказів – не надав ані особової справи позивача, ані самого наказу про мобілізацію. Це, звісно, не завадило суду ухвалити рішення на основі наявних матеріалів, але красномовно характеризує ставлення посадових осіб до судового процесу.
Для тих, хто проходить або планує проходити інтернатуру, ця справа – більше ніж просто цікава судова історія. Вона чітко підтверджує: статус лікаря-інтерна дає безумовне право на відстрочку від мобілізації. І якщо це право порушують – суд готовий його захистити, навіть коли наказ про призов уже формально виконаний.