Мобілізація на дорозі рідко минає спокійно. Та коли замість розмови з’являється сльозогінний газ і бійка, варто чітко розібрати, де законні дії, а де вже кримінал. Розберемо цю історію по кроках, без паніки й без ілюзій.
Що сталося насправді
Конфлікт спалахнув між військовослужбовцями територіального центру комплектування та соціальної підтримки, скорочено ТЦК та СП, і водієм мікроавтобуса. За попередньою інформацією, військові намагалися провести оповіщення. Водій вчинив опір, після чого між сторонами зав’язалася бійка.
Далі, знову ж таки за попередніми даними, військові застосували проти нього сльозогінний газ і намагалися силою витягти з автомобіля. Один із представників сил оборони фіксував усе на бодікамеру. Кожен із цих фактів ще потребує перевірки, проте кожен має цілком конкретну правову оцінку.
Оповіщення і затримання – це різні речі
Тут важливий момент, який плутають обидві сторони. Представник ТЦК може вручити повістку, і це називається оповіщенням. Підстава – стаття 22 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року.
А ось затримувати, обшукувати, саджати людину в машину й везти до центру комплектування він не має права. Затримання – це поліцейська процедура, її межі описані в статтях 260-263 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Без поліції будь-яке утримання перетворюється на незаконне позбавлення волі за статтею 146 Кримінального кодексу.
Крім того, сама вимога має бути законною. За непокору законній вимозі військовослужбовця відповідальність справді передбачена, це стаття 262 КУпАП. Але якщо вимога виходить за межі повноважень, обов’язку підкорятися немає.
Окремо варто сказати про саму повістку. Вона не означає, що людину зараз посадять в автобус і повезуть на фронт. Це лише виклик до ТЦК для уточнення даних або проходження військово-лікарської комісії. Паніка тут працює проти вас.
Хто має право застосовувати силу
Сльозогінний газ – це спеціальний засіб. Право застосовувати його до цивільних має Національна поліція, і то у чітко визначених випадках, описаних у статтях 42-45 Закону України про Національну поліцію. У військовослужбовців ТЦК таких поліцейських повноважень немає.
Що їм дозволено? Фізична сила в межах необхідної оборони за статтею 36 КК або крайньої необхідності за статтею 39 КК. Тобто коли існує реальна загроза життю чи здоров’ю. Побити людину за те, що вона не віддала документи, під ці норми аж ніяк не підпадає.
Якщо ступінь сили перевищено, розмова переходить у зовсім іншу площину: стаття 365 КК, перевищення влади або службових повноважень; стаття 127 КК, катування; статті 121-125 КК, тілесні ушкодження. Це вже не адміністративна відповідальність, а кримінальна справа.
Автомобіль – це майже житло
Окрема цікава деталь. Витягувати водія з салону означає втручатися в його приватну сферу. Стаття 32 Конституції забороняє втручання в особисте життя, а стаття 8 Конвенції про захист прав людини захищає повагу до приватності й житла.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці визнавав автомобіль таким, що в певних ситуаціях підпадає під захист статті 8 Конвенції. Тобто машина – не просто залізо з колесами, а частина приватного простору людини.
Поліція справді може оглянути салон, поверхнева перевірка передбачена статтею 34 Закону про Національну поліцію. Але й для поліції це процедура з правилами, а не силове витягування людини з-за керма.
Відео: не обов’язок, а доказ
Бодікамера на місці події – велика перевага для тієї сторони, яка хоче довести свою правоту. Водночас прямої норми, яка б зобов’язувала працівників ТЦК вести відеофіксацію, українське законодавство не містить. Тож твердження, ніби без відео розгляд неможливий, юридично некоректне.
Інша річ, що запис стає доказом. Стаття 251 КУпАП прямо називає показання технічних засобів, які мають функції відеозапису, серед доказів у справі про адміністративне правопорушення. Тому знімати варто обом сторонам. Це не опір, це фіксація.
Що робити водієві на місці
Практичні кроки виглядають приблизно так:
- запитайте, хто перед вами: посаду, прізвище, назву підрозділу;
- попросіть показати службове посвідчення, а не лише шеврон на рукаві;
- військово-обліковий документ покажіть, але з рук не віддавайте;
- увімкніть власний відеозапис, це законно;
- не бийтеся і не тікайте, бо саме це найчастіше перетворює вас із потерпілого на обвинуваченого;
- телефонуйте 102 і кажіть, що вас утримують без поліції.
Після події варто звернутися до поліції із заявою про злочин. Якщо йдеться про військових, заяву можна подати й до Державного бюро розслідувань. Медичне освідчення краще пройти того ж дня, поки є сліди газу чи ударів.
Відповідальність є для обох сторін
Мобілізація не скасовує ні Конституцію, ні Кримінальний кодекс. Водій, який ударив військового, відповідатиме за статтею 342 КК, а якщо була справжня бійка – ще й за статтею 296 КК, тобто хуліганство. Це серйозно, і про це варто пам’ятати.
Але й друга сторона не має індульгенції. Застосування газу без загрози життю, спроба витягти людину з машини, бійка – усе це оцінюється окремо для кожного учасника. Кожен рух, кожен удар і кожен балончик мають свого адресата в матеріалах справи.
І ще одна деталь, яку часто забувають. Людина у формі має пам’ятати, що її повноваження закінчуються там, де починається чуже тіло і чужий автомобіль. Водій має пам’ятати, що опір законній вимозі – окреме правопорушення, яке легко перетворює побутову сварку на кримінальне провадження.
Мобілізація на дорозі – це завжди стрес. Але стрес не скасовує ні процедур, ні відповідальності. І найсильніша позиція в такій ситуації – спокій, увімкнена камера і виклик поліції на місце.