Мобілізація непридатного до військової служби – це не гіпотетичний сценарій, а реальна історія, яка завершилася перемогою позивача в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Справа №160/13744/26 – яскравий приклад того, як людина, ще у 2000 році визнана непридатною до армії та виключена з військового обліку, у розпал мобілізації 2025 року раптово опинилася у строю. Давайте розберемося, що сталося і чому суд став на бік позивача.
Як це взагалі можливо: передісторія справи
Уявіть собі: ви маєте на руках тимчасове посвідчення військовозобов’язаного з чіткою відміткою – «непридатний до військової служби, повторному медичному пересвідченню не підлягає». І ось через 25 років вас примусово доставляють до територіального центру комплектування, проводять медичний огляд, визнають придатним і відправляють служити. Саме це сталося з позивачем у липні 2025 року.
Уся справа тримається на одному ключовому факті: 27 січня 2000 року призовна комісія визнала чоловіка непридатним до військової служби за статтею 86 «А» розкладу хвороб. 15 травня 2000 року його виключили з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». І от що важливо – тимчасове посвідчення від 25 травня 2022 року містило позначку про те, що повторне медичне пересвідчення не вимагається. Тобто жодної правової невизначеності тут не було.
А далі – липень 2025-го: примусове доставлення до ТЦК, військово-лікарська комісія, визнання придатним, направлення до військової частини. Згодом – переведення до іншої частини, на посаду водія. Класичний ланцюжок мобілізаційних заходів, який спрацював як годинник. От тільки одна деталь: людина не мала законного статусу військовозобов’язаного.
Чому повторне взяття на облік виявилося незаконним
Тут криється найцікавіше. Відповідачі – і ТЦК, і військова частина – не змогли надати суду жодного документа, який підтверджував би законність повторного взяття позивача на військовий облік. Ні рішення про скасування попереднього висновку про непридатність, ні заяви самого позивача, ні будь-якого іншого документа, який створював би правову підставу для таких дій.
А тим часом у тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного чорним по білому записано: людина непридатна, з обліку знята, пересвідченню не підлягає. Суд прямо послався на позицію Верховного Суду у справі №600/2520/22-а: саме військово-обліковий документ із відповідною відміткою посвідчує обліковий статус особи. І цей документ ніхто не скасовував, не анульовував, не визнавав недійсним.
Крім того, відповідач-1 не надав доказів особистої явки позивача, його заяви чи будь-якого рішення про перегляд попереднього висновку щодо непридатності. Суд наголосив: відомості в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів є похідними від дій органу, який веде цей реєстр, і самі по собі не доводять, що підстави для їх внесення були законними.
Мобілізація без статусу військовозобов’язаного: чи можливо це
Стаття 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» чітко каже: призову під час мобілізації підлягають резервісти та військовозобов’язані. Тобто спершу – статус, потім – призов. Не навпаки.
Якщо людина законно виключена з військового обліку через непридатність, вона не є військовозобов’язаною. А якщо не є військовозобов’язаною – вона не підлягає мобілізації. Це простий логічний ланцюжок, і суд його повністю підтвердив.
Кстаті, представники ТЦК намагалися апелювати до того, що в позивача немає оформленоі відстрочки. Але суд справедливо відхилив цей аргумент: інститут відстрочки поширюється на тих, хто вже має статус військовозобов’язаного. А позивач його законно не мав. Він не просив відстрочки – він доводив, що його взагалі не можна було мобілізувати як особу, що не належить до категорії військовозобов’язаних.
Що казала військова частина і чому її аргументи не спрацювали
Військова частина зайняла досить прагматичну позицію: мовляв, ми отримали всі потрібні документи – розпорядження Генерального штабу, припис, – і на їх підставі видали наказ №272 від 13 вересня 2025 року про зарахування позивача до списків особового складу. Мовляв, ми діяли в межах повноважень, а питання законності мобілізації – то не до нас.
Суд із цим категорично не погодився. Логіка така: якщо наказ про призов визнано незаконним, то й наказ про зарахування до списків частини, виданий на його основі, не може залишатися чинним. Це похідний акт – він втрачає правову опору разом із тим, на чому тримався.
Тут варто згадати постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 – суд на неї прямо послався. У тій справі Верховний Суд підтвердив: якщо особа від самого початку не належала до категорії гігромадян, які могли бути законно призвані, то факт виконання наказу про зарахування до списків частини не перешкоджає його подальшому скасуванню та усуненню всіх правових наслідків.
Військова частина також посилалася на іншу постанову Верховного Суду – від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, де йшлося про те, що порушення процедури призову не є самостійною підставою для звільнення. Але суд розмежував ці ситуації. У справі №160/2592/23 позивач оскаржував саме процедуру медичного огляду, а не весь ланцюжок рішень. Тут же – інша ситуація: людина взагалі не мала статусу військовозобов’язаного. Це не процедурний недолік, це фундаментальна відсутність правової підстави для мобілізації.
Результат і що з цього випливає
Суд задовольнив позов повністю. Дії ТЦК щодо внесення відомостей до реєстру визнано протиправними. Наказ про призов скасовано. Наказ командира військової частини №272 від 13 вересня 2025 року про зарахування до списків особового складу – також скасовано. Військову частину зобов’язано виключити позивача зі списків і звільнити з військової служби. Крім того, на користь позивача стягнуто судовий збір – загалом майже 3200 гривень.
Суд окремо підкреслив важливий момент: зобов’язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу не є втручанням у дискреційні повноваження командира. Після скасування наказів про призов і зарахування у військової частини просто не залишається юридично допустимих варіантів поведінки, окрім як виключити людину зі списків.
Чесно кажучи, ця справа показує системну проблему: мобілізація непридатного до військової служби стає можливою тоді, коли ігноруються дані військово-облікових документів, а рішення ухвалюються без належної перевірки правового статусу людини. Тимчасове посвідчення з відміткою «непридатний» – це не просто формальність. Це документ, який має юридичну силу, і поки його не скасовано у встановленому законом порядку, він захищає особу від неправомірного призову. Справа №160/13744/26 – тому підтвердження.