Мобілізація раніше засуджених – тема, яка викликає чимало запитань навіть у юристів. А коли йдеться про людину, яку колись виключили з військового обліку через судимість за тяжкий злочин, ситуація стає ще заплутанішою. Черкаський окружний адміністративний суд 25 травня 2026 року поставив крапку в одній із таких справ – і відмовив у задоволенні позову. Давайте розберемося, що саме сталося і які висновки з цього можна зробити.
Історія, яка почалася у 1998 році
Уявіть: 1998 рік. Київський міський суд засуджує чоловіка за ч.1 ст.222, ст.19 п. «а» ст.93, ст.42 Кримінального кодексу України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набирає законної сили у квітні 1999-го. У грудні 2007 року суд замінює невідбуту частину покарання на виправні роботи, а у 2008-му людину виключають з військового обліку.
На той момент це було абсолютно законно: частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) прямо передбачала, що громадяни, засуджені до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, підлягають виключенню з військового обліку.
Минає 17 років. У листопаді 2025-го цей самий чоловік отримує повістку №2957 і приходить до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Проходить медичний огляд, військово-лікарська комісія визнає його придатним до служби. 27 листопада 2025 року – наказ про призов за мобілізацією. 29 листопада – наказ про зарахування до списків особового складу військової частини Державної прикордонної служби України.
І ось тут починається суд.
Про що сперечалися
Адвокатка позивача подала позов із трьома основними вимогами: скасувати наказ ТЦК про призов, скасувати наказ військової частини про зарахування до особового складу та зобов’язати частину виключити позивача зі списків.
Логіка захисту була такою: людину виключили з військового обліку у 2008 році на законних підставах, тому призивати її у 2025-му не мали права. Плюс – принцип незворотності дії закону в часі: мовляв, новий закон не може погіршувати становище особи заднім числом.
Чесно кажучи, звучить переконливо. Але суд подивився на це інакше – і ось чому.
Що змінилося в законі
Тут криється головний юридичний поворот. У квітні 2024 року законодавець суттєво оновив частину 6 статті 37 Закону №2232-XII. І підстава для виключення з військового обліку через судимість за тяжкий злочин із переліку просто зникла.
Натомість у чинній редакції залишилися лише: смерть або визнання безвісно відсутнім, припинення громадянства України, визнання непридатним до служби, досягнення граничного віку перебування в запасі – і ще кілька специфічних випадків, пов’язаних із контрактною службою.
Суд прямо зазначив: «обставини та правовідносини, які змінюються, підлягають нормативному регулюванню чинними нормами права». Іншими словами – якщо держава змінила правила гри, застосовуються нові правила. До того ж, як слушно нагадав суд, до запровадження воєнного стану законодавство про військовий обов’язок було розраховане на мирний час. Збройна агресія змусила переглянути вимоги до тих, хто має захищати країну.
Крім того, суд звернув увагу на важливий нюанс: підстави для поновлення позивача на військовому обліку він не оскаржував. А раз людина знову на обліку – вона підпадає під загальні правила мобілізації.
А що з медичним оглядом
Окремо захист намагався поставити під сумнів процедуру: чи все правильно оформили під час медичного огляду? Але доказів порушень не було.
Суд дослідив картку професійно-психологічного відбору, картку обстеження та медичного огляду, постанову ВЛК від 27 листопада 2025 року. Все оформлено як належить. Військово-лікарська комісія діяла в межах Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого наказом Міноборони №402). Позивача визнали придатним.
До речі, суд окремо підкреслив: обов’язок надавати медичну документацію про стан здоров’я лежить саме на військовозобов’язаному, а не на ТЦК чи військовій частині. Тобто якщо у людини були якісь захворювання, що впливають на придатність, – вона мала сама про них заявити й показати підтвердні документи.
Чому Верховний Суд став вирішальним аргументом
Мабуть, найважчий удар по позиції захисту завдала постанова Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду висловила принципову правову позицію: процедура призову за мобілізацією є незворотною.
Що це означає на практиці? Якщо людину вже призвали і вона набула статусу військовослужбовця, то оскарження самої процедури призову не поверне її до попереднього стану. Навіть якщо суд визнає якісь порушення під час призову – «відмотати назад» не вийде.
Верховний Суд наголосив: факт порушення процедури призову не є підставою для звільнення з військової служби за статтею 26 Закону №2232-XII. А ця стаття містить вичерпний перелік підстав для звільнення – і «неправильний призов» туди не входить.
То що робити, якщо ви в подібній ситуації
Суд у цій справі дав досить чітку дорожню карту. Якщо військовослужбовець вважає, що його призвали без достатніх підстав або що стан здоров’я не дозволяє служити, правильний шлях – не атакувати наказ про мобілізацію, а діяти через командування.
Можна ініціювати направлення на медичний огляд для визначення ступеня придатності – це передбачено пунктом 6.1 розділу 3 Положення №402. Або подати рапорт на звільнення, якщо є законні підстави: скажімо, за станом здоров’я, сімейними обставинами чи іншими причинами, що підпадають під статтю 26 Закону №2232-XII.
І вже якщо командир відмовить у звільненні – ось тоді йти до суду й оскаржувати саме цю відмову.
Суд відмовив у задоволенні позову повністю. Судові витрати, включно з 27 320 гривнями витрат на правничу допомогу, позивачу не відшкодовано. Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.
Кілька речей, які варто запам’ятати. Виключення з військового обліку через судимість більше не працює – законодавець прибрав цю підставу у квітні 2024 року. Оскаржувати призов після зарахування до військової частини майже безперспективно – це чітка позиція Верховного Суду. І головне: для вже мобілізованого єдиний ефективний шлях захисту – домагатися звільнення через командування за передбаченими законом підставами, а не намагатися скасувати накази про призов.