Що відбувається з мораторієм у справі про банкрутство, коли ухвалу про відкриття провадження згодом скасовує апеляційний суд? Чи можна нарахувати інфляційні втрати та 3% річних за той період, поки боржник формально перебував під захистом мораторію? Саме ці питання стали каменем спотикання у справі № 908/1902/25, яку 06 серпня 2026 року розглянув Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Ситуація, чесно кажучи, не така вже й рідкісна. Уявіть: суд відкриває провадження у справі про банкрутство компанії та вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Усі нарахування штрафів, пені, інфляційних втрат і 3% річних автоматично зупиняються. Це передбачено частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Але згодом апеляція скасовує ту саму ухвалу, якою відкрили провадження. І виникає логічне запитання: мораторій зник разом із ухвалою заднім числом чи його наслідки залишаються?
Як усе почалося
Історія цієї справи тягнеться ще з 2021 року. Господарський суд Київської області стягнув із ТОВ “Техно Буд Рітейл” на користь ОСОБА_1 понад 2,7 млн грн. Це підтверджене рішенням у справі № 911/2882/19, яке пройшло апеляцію і касацію – тобто встояло в усіх інстанціях. Борг залишався непогашеним.
У січні 2022 року Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі № 908/3413/21 про банкрутство ТОВ “Техно Буд Рітейл” і ввів мораторій. Здавалося б, стандартна процедура. Але 18 червня 2025 року Центральний апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу та відмовив у відкритті провадження – тобто справа про банкрутство фактично припинила своє існування.
Одразу після цього ОСОБА_1 подає нову заяву – тепер уже в межах справи № 908/1902/25 – про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Техно Буд Рітейл”. Крім основного боргу, підтвердженого судовим рішенням, кредитор нарахував інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення – з 04 червня 2021 року по 18 червня 2025 року. Загальна сума цих додаткових нарахувань склала 2 039 223,12 грн. Окремо кредитор заявив 50 000 грн витрат на правничу допомогу.
Позиція судів першої та апеляційної інстанцій
Суд першої інстанції визнав основний борг – тут усе було безспірно. Але відмовив у визнанні інфляційних втрат і 3% річних за період дії мораторію – з 11 січня 2022 року по 18 червня 2025 року. Логіка була такою: скасування ухвали про відкриття провадження не має зворотної сили щодо правових наслідків мораторію, які вже настали. Іншими словами, мораторій діяв, поки діяв – і його юридичні наслідки не можна анулювати заднім числом.
Крім того, суд зменшив витрати на правничу допомогу з 50 000 до 10 000 грн, посилаючись на критерії розумності, складності справи та обсягу фактично наданих послуг.
Апеляційний суд повністю підтримав обидва ці висновки. ОСОБА_1 пішов до Верховного Суду.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд став на бік кредитора. І ось чому.
Колегія суддів нагадала усталену практику, закріплену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17: скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Це фундаментальний принцип. Якщо ухвалу скасовано – вона юридично ніколи не існувала.
Застосувавши цей принцип до ситуації з мораторієм у справі про банкрутство, Верховний Суд дійшов однозначного висновку: ухвала Господарського суду Запорізької області від 11 січня 2022 року у справі № 908/3413/21, якою було відкрито провадження і введено мораторій, не породжувала жодних правових наслідків з моменту її постановлення. Адже її скасували.
Тут важливий момент, як саме відбулося скасування. Апеляційний суд не просто скасував ухвалу, а ухвалив нове рішення: відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство. Це означає, що провадження взагалі не мало бути відкрите. Відповідно, і мораторій не мав би вводитися.
Практичний наслідок очевидний: кредитор має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення, включаючи той час, коли формально діяв скасований згодом мораторій. Стаття 41 КУзПБ просто не застосовується до ситуації, коли сама підстава для її застосування визнана юридично нікчемною.
Але є нюанс
Верховний Суд не обмежився лише цим висновком. Він також звернув увагу на іншу помилку судів попередніх інстанцій. Подивіться: вони відмовили у визнанні інфляційних втрат і 3% річних за весь заявлений період – з 04 червня 2021 року по 18 червня 2025 року. Але ж мораторій діяв лише з 11 січня 2022 року!
Період із 04 червня 2021 року по 10 січня 2022 року взагалі не був охоплений мораторієм. Тобто навіть якщо припустити, що аргументація судів щодо мораторію була правильною (а Верховний Суд визнав її помилковою), то вимоги за цей період усе одно мали б бути розглянуті по суті. Однак суди, захопившись дискусією про відсутність зворотної сили, просто не помітили цю частину вимог і не дали їй жодної оцінки.
Тому Верховний Суд направив справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. Тепер суду першої інстанції доведеться перевірити розрахунки за обидва періоди: і той, що припадав на час дії скасованого згодом мораторію, і той, що був до його введення.
Щодо витрат на правничу допомогу
Окремо варто зупинитися на ситуації з адвокатськими витратами. ОСОБА_1 заявив 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суди зменшили цю суму до 10 000 грн. Верховний Суд і тут поправив колег.
По-перше, він нагадав процесуальне правило: згідно з частинами п’ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшити витрати на адвоката можна лише за клопотанням іншої сторони. Саме на неї покладається обов’язок довести неспівмірність цих витрат. Суд не має права вирішувати це питання з власної ініціативи.
По-друге – і це логічно випливає з основного рішення – оскільки висновок щодо інфляційних втрат і 3% річних виявився помилковим, то й рішення про зменшення витрат на правничу допомогу стало передчасним. За результатами нового розгляду цю суму доведеться переоцінити з урахуванням критеріїв, визначених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15: дійсність витрат, їх необхідність та розумність розміру.
Що це означає на практиці
Постанова Верховного Суду у справі № 908/1902/25 дає кредиторам потужний інструмент захисту. Якщо провадження у справі про банкрутство боржника було відкрите, а потім скасоване – мораторій вважається таким, що не діяв. Усі обмеження, передбачені статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства, не застосовуються, і кредитор може нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення без жодних вилучень.
Ключове правило просте: скасована ухвала не породжує правових наслідків. І мораторій у справі про банкрутство – не виняток. Скасування ухвали про відкриття провадження з повною відмовою у відкритті такого провадження означає, що мораторій юридично ніколи не існував, а кредитор не повинен втрачати свої законні нарахування за цей період.
Крім того, варто запам’ятати: якщо ви заявляєте вимоги за періоди, частина з яких припадає на час дії мораторію, а частина – ні, суд зобов’язаний дати оцінку кожному періоду окремо. Не можна відмовляти в усьому, прикриваючись аргументацією, яка стосується лише частини вимог. Інакше це гарантоване скасування у вищих інстанціях.