Ім’я Мирона Маркевича час від часу спливає в розмовах про київське «Динамо» – мовляв, досвідчений український фахівець міг би навести лад у столичному клубі. Але Ігор Циганик так не вважає. Він бачить для Маркевича зовсім інший сценарій повернення у великий футбол.
Журналіст переконаний: якщо 75-річний тренер і вирішить знову стати біля керма команди, то це буде не «Динамо». Його думки зайняті іншою посадою – головного тренера національної збірної України.
Не в «Динамо»
Чутки про можливий прихід Маркевича до київського клубу не мають під собою реального ґрунту, якщо вірити Циганику. Він прямо каже, що не бачить такого розвитку подій.
«Я не думаю, що Маркевич тренуватиме київське «Динамо», – заявив журналіст. І далі пояснив, чому саме цей варіант видається йому малоймовірним.
Тут важливий момент: справа не в амбіціях чи бажанні. Циганик звертає увагу на фізичну форму Маркевича. Саме вона, на його думку, і диктує тренеру наступний крок у кар’єрі.
Фізична форма і мрія
«З огляду на те, у якій фізичній формі зараз перебуває Мирон Богданович Маркевич, думаю, він сподівається здійснити свою мрію та очолити національну збірну України», – пояснив Циганик.
Тобто йдеться не про те, що Маркевич не хоче працювати з «Динамо» як клубом. Річ у тім, що щоденна клубна рутина – тренування, збори, постійний цикл матчів – вимагає значно більше енергії, ніж робота зі збірною. А саме збірна, за словами журналіста, і є давньою мрією тренера.
«Я в це вірю. Мені здається, у нього є певні шанси», – додав він.
Формулювання обережне, але з чітким посилом: якщо Маркевич повернеться, то не заради клубного проєкту. Його цікавить національна команда.
Чому збірна – це окрема історія
Для тренера з таким досвідом, як у Маркевича, робота зі збірною виглядає логічнішою за клубну. Тут інший темп: не треба щодня проводити тренування, контролювати молодих гравців і витримувати марафон із трьох турнірів за сезон. Збірна – це короткі цикли, конкретні матчі й більша ставка на тактику та вміння налаштувати команду за кілька днів.
І, чесно кажучи, саме такий формат може підходити Маркевичу зараз. Циганик прямо натякає на це, коли згадує фізичну форму. Не означає, що тренер слабкий чи не готовий до роботи. Просто різні рівні навантаження.
До того ж збірна України – це особлива історія. Для багатьох українських тренерів очолити національну команду – вершина кар’єри, а не просто чергова посада. І якщо Маркевич справді давно мріє про цей виклик, то пропозиція від «Динамо» навряд чи змусить його передумати.
Шанси, про які каже Циганик
Звісно, питання про реальні шанси залишається відкритим. У національної команди зараз є свій штаб, і ніхто офіційно не оголошував про зміни. Але футбол – швидка гра не лише на полі. Обставини можуть змінитися будь-якої миті.
Циганик не стверджує, що Маркевича ось-ось призначать. Він лише ділиться відчуттям, що такий сценарій можливий, і що сам тренер цього хоче. А коли людина чогось по-справжньому прагне, шанси завжди зростають.
І ось у чому штука: якщо Маркевич таки отримає шанс очолити збірну, це буде історія не про гучне повернення заради грошей чи статусу. Це буде історія про людину, яка свідомо відмовляється від клубної метушні заради однієї великої мети.
Чи стане ця мрія реальністю – покаже час. Але якщо вірити Циганику, то в «Динамо» Маркевича чекати не варто. Його дивиться в інший бік.