Лідери французької правої партії «Національне об’єднання» – тієї самої, яку не раз називали проросійською, – оприлюднили безпрецедентно жорстку заяву на адресу Москви. У суботньому комюніке голова партії Жордан Барделла та кандидатка в президенти Марін Ле Пен фактично звинуватили Кремль у спробах дестабілізувати Францію та прямо заявили: такі дії терпіти не будуть. Для багатьох це стало несподіванкою. Але якщо розібратися детальніше, усе виглядає цілком логічно.
Спільне звернення, яке наводить видання Politico, не залишає місця для двозначностей. «Ми не потерпимо спроб іноземної держави – у цьому випадку Росії – прямо чи опосередковано нав’язувати нашій країні свою політику через залякування, погрози, дестабілізацію чи психологічний тиск», – наголошують Барделла та Ле Пен. Раніше від «Національного об’єднання» частіше лунали заклики до діалогу з Москвою та критика антиросійських санкцій. Тепер тон змінився кардинально.
Що саме спровокувало таку реакцію? По-перше, відвертий наступ на економічні інтереси Франції. У четвер ввечері президент Володимир Путін підписав указ, яким російські активи компаній «Ашан» (французька мережа) та Nestle (швейцарська корпорація) передаються у тимчасове управління нещодавно створеної структури «Л. Е. В. Менеджмент». У заяві «Національного об’єднання» цей крок названо «ворожим актом проти інтересів Франції та країн Європи» – і з цим важко сперечатися. Коли йдеться про мільярдні інвестиції й робочі місця, жодна політична сила не може дозволити собі мовчати.
По-друге, у комюніке окремо згадали серпневу диверсію в аеропорту Лейпцига. Німецькі правоохоронці прямо звинуватили в її організації Росію – і цей інцидент, схоже, став останньою краплею. Французькі праві дали зрозуміти: гібридні атаки на території союзників – це та сама загроза, що й пряма агресія. Терпіти її ніхто не збирається.
Показово, що ця заява з’явилася не у вакуумі. У п’ятницю президент Еммануель Макрон провів екстрену нараду за участю лідерів політичних сил, зокрема Барделли. На ній обговорювали загрози для держави, пов’язані з війною Росії проти України та конфліктом на Близькому Сході. Іншими словами, представники «Національного об’єднання» отримали всю повноту інформації – і їхня реакція була не просто емоційною, а виваженою та жорсткою.
Окремо варто зупинитися на фразі, яка звучить рефреном через усе комюніке: «Жодна провокація, таємна операція чи спроба дестабілізації не можуть спонукати Францію сприяти досягненню Росією своїх воєнних цілей в Україні». Тут важливо зрозуміти контекст. Франція, як і більшість країн ЄС, підтримує Україну зброєю, фінансами та санкційним тиском. Будь-які натяки на те, що Париж може «втомитися» чи піти на поступки під тиском гібридних атак, – це саме те, чого, ймовірно, прагне Кремль. Лідери «Національного об’єднання» публічно закрили цю тему.
Комусь може здатися, що така позиція – лише політична гра напередодні виборів. Не варто забувати: партія справді довго балансувала між націоналістичною риторикою та симпатіями до путінського режиму. Але коли йдеться про пряме втручання у внутрішні справи країни, захоплення власності французького бізнесу чи диверсії на території ЄС, будь-яка серйозна політична сила змушена реагувати жорстко – інакше виборець цього не зрозуміє.
Також не слід недооцінювати вплив самої Марін Ле Пен. Вона досі залишається одним із головних кандидатів на президентських перегонах, а її партія контролює значну частину електорату. Звинувачення у «проросійськості» могли коштувати їй перемоги – тож різка заява виглядає не лише принциповою, а й політично необхідною.
До речі, схожа еволюція відбувається і з іншими правими рухами в Європі. Коли агресія стає надто відчутною – чи то кібератаки, чи то втручання у вибори, чи то відверте захоплення активів – навіть ті, хто раніше шукав порозуміння з Москвою, змушені визнати: Росія діє проти їхніх національних інтересів.
У заяві «Національного об’єднання» немає жодних закликів до ескалації. Навпаки, вона фіксує межу, за яку Кремлю заходити не можна. І це, мабуть, ключове: французькі праві обрали шлях рішучого захисту суверенітету та економічних інтересів. Чи почують їх у Москві – питання відкрите. Але всередині Франції цей сигнал уже отримали.