Неналежне повідомлення учасника справи про судове засідання стало тим каменем спотикання, об який розбилася постанова Київського апеляційного суду у справі про квартиру. 16 квітня 2026 року Верховний Суд ухвалив рішення, яке нагадує: якщо ви – сторона у судовому процесі, але вас не покликали на засідання, усе рішення може полетіти шкереберть.
Давайте розберемо цю історію докладніше. Вона почалася ще в березні 2020 року, коли двоє позивачів – назвемо їх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – пішли до суду. Їхня квартира, що перебувала в іпотеці, була продана без їхньої згоди. ТОВ «Мегаінвест Сервіс» як іпотекодержатель реалізував нерухомість третій особі – і позивачі вимагали визнати договір купівлі-продажу недійсним, а квартиру повернути.
Оболонський районний суд міста Києва в жовтні 2021 року частково задовольнив позов: договір визнав недійсним, рішення про державну реєстрацію права власності на нового власника скасував. Апеляція це рішення підтримала. А далі почалося найцікавіше.
Що пішло не так в апеляційному суді
Під час нового апеляційного розгляду з’ясувалося, що один із відповідачів – ОСОБА_5 – помер. Це типова ситуація: судові справи можуть тягнутися роками, і за цей час учасники, на жаль, іноді йдуть із життя. Тоді до участі у справі залучають правонаступників – спадкоємців померлої сторони.
Київський апеляційний суд так і зробив: 6 лютого 2025 року він залучив до розгляду ОСОБА_4 як правонаступницю померлого ОСОБА_5. І ось тут сталася прикра процесуальна помилка.
Суд надіслав ОСОБА_4 документи та повідомлення про дату засідання. Але надіслав за неповною адресою. Уявіть собі: вам відправляють листа, а в адресі не вистачає номера квартири чи вулиці. Чи дійде він? Звісно, ні. Саме це і трапилося – конверт повернувся до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Попри це, 24 квітня 2025 року апеляційний суд ухвалив рішення по суті справи. ОСОБА_4 навіть не знала, що її справа розглядається.
Чому це важливо: право бути почутим
Тут варто згадати не лише українське законодавство, а й міжнародні стандарти правосуддя. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд. І це не просто гарні слова.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував: право на публічний розгляд справи позбавлене сенсу, якщо сторона не була повідомлена про засідання так, щоб мати змогу взяти в ньому участь. Цитуючи рішення у справі «Trudov v. Russia»: сторона повинна знати не тільки дату і місце, а й мати достатньо часу для підготовки.
У справі «Кайдалов проти України» (2021 рік) ЄСПЛ прямо вказав: національні суди зобов’язані з’ясувати, чи знав учасник про дату засідання, і якщо ні – розгляд треба відкладати. Інакше це порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ключовим документом, що регулює ці питання в нашій країні, є Цивільний процесуальний кодекс України. Стаття 8 ЦПК України каже прямо: ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи. А стаття 128 цього ж Кодексу детально описує, як саме суд має повідомляти учасників: рекомендованим листом із повідомленням про вручення, на офіційну електронну адресу або через кур’єра.
До речі, судова повістка має бути вручена не пізніше ніж за п’ять днів до засідання. Це не формальність – це реальний час, потрібний людині, щоб підготуватися, порадитися з адвокатом, зібрати докази.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд подивився на цю ситуацію очима закону і дійшов однозначного висновку: апеляційний суд припустився критичної помилки. ОСОБА_4 не отримала належного повідомлення учасника справи, не знала про засідання, не могла представити свою позицію. Це фундаментальне порушення права на справедливий суд.
Наслідок? Постанова Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд. І це ще не кінець історії – тепер апеляція має розглянути все заново, цього разу вже з дотриманням усіх процесуальних норм.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду спиралася на пункт 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України. Ця норма є імперативною: якщо справу розглянули без учасника, якого належно не повідомили, і він скаржиться на це в касації – рішення скасовують автоматично. Жодних «але» чи «можливо».
Колегія також звернула увагу, що апеляційний суд не з’ясував, чи знала ОСОБА_4 або повинна була знати хоча б дату і час проведення засідання. А це, як наголошував ЄСПЛ у згаданій справі «Кайдалов проти України», – прямий обов’язок суду.
Як уникнути подібних ситуацій
Ця справа – чудова ілюстрація того, чому належне повідомлення учасника справи не можна сприймати як бюрократичну дрібничку. Для судів це нагадування: перевіряйте адреси, надсилайте повістки вчасно, не покладайтеся на те, що «якось воно буде». Бо не буде – і справу доведеться переглядати роками.
Для учасників справи теж є урок. Якщо ви змінили адресу проживання – повідомте суд. Якщо побачили, що вас залучили до справи як правонаступника, – одразу з’ясуйте, на якій стадії перебуває розгляд. І головне: якщо рішення ухвалили без вас, а ви про це дізналися постфактум, – не опускайте рук. Касаційна скарга з посиланням на неналежне повідомлення учасника справи – це реальний і дієвий інструмент захисту, який підтверджений і практикою Верховного Суду, і рішеннями ЄСПЛ.
Крім того, варто пам’ятати й про електронний кабінет у системі «Електронний суд». Якщо у вас є офіційна електронна адреса, суд може надсилати повістки саме туди – це швидше і надійніше за звичайну пошту. Стаття 128 ЦПК України прямо це передбачає.
Чесно кажучи, історія з квартирою ще далека від фіналу. Апеляційний суд розглядатиме справу по суті, і невідомо, яким буде результат. Але одне можна сказати точно: право бути почутим у суді – це не те, чим можна знехтувати. Будь-яка сторона заслуговує на те, щоб її позиція була представлена, а доводи – розглянуті. І коли суд про це забуває, Верховний Суд нагадує.