Омбудсман Дмитро Лубінець нещодавно вибухнув заявою, яка змусила переглянути буденні уявлення про мобілізацію: за його словами, територіальні центри комплектування системно призивають навіть непридатних до служби чоловіків. А потім, коли жодна бойова частина не погоджується взяти такого солдата, його просто залишають працювати в тому самому ТЦК. Звучить майже як сюжет для абсурдної трагікомедії, але йдеться про реальні долі.
Уявіть чоловіка, скажімо, 48 років, із хронічним захворюванням хребта. Він приходить до центру комплектування з товстою медичною карткою, виписками з лікарень і свіжими МРТ-знімками. Розраховує, що лікарі просто підтвердять очевидне – служити він не може. Натомість йому, за свідченнями омбудсмана, нерідко навіть не дають розкрити теку з документами. Результат – повістка, військово-облікова спеціальність «стрілець» і жодного слова про його реальний стан здоров’я.
Як система пропускає хворих
Ключова ланка тут – військово-лікарська комісія. Саме вона, згідно з наказом Міністерства оборони №402, має визначати ступінь придатності до служби. Є чітка градація: від повністю придатних до тих, кого взагалі знімають з обліку. Непридатні до служби чоловіки за жодних обставин не повинні отримувати мобілізаційне розпорядження – закон це прямо забороняє.
Але Лубінець недарма наголосив, що його відомство тримає у провадженні сотні історій, про які не розповідають публічно. Йдеться не про поодинокі помилки, а про певну практику. Медичні документи ігнорують, огляд проводять формально, а часом і просто ставлять штамп «придатний», не заглиблюючись у діагнози. Людина перетворюється на «облікову одиницю», і це – головний збій.
Чому військові частини відмовляються
Коли такого мобілізованого направляють до бригади, там дивляться на нього зовсім іншими очима. Командир частини отримує не абстрактний папірець, а живу людину – із задишкою, болями або обмеженою рухливістю. Йому потрібен боєздатний солдат, який витримає фізичні навантаження полігону, а не постійний пацієнт санчастини. Тож командування цілком прагматично відмовляється зараховувати такого військовослужбовця до себе.
Отут і виникає феномен, описаний омбудсманом. Непридатних до служби чоловіків, яких уже формально призвали, просто… залишають у ТЦК. Вони можуть виконувати якісь господарчі чи канцелярські функції, але де-юре залишаються мобілізованими. І це при тому, що їх апріорі не повинні були кликати до війська.
Що каже закон
Юридична конструкція тут доволі прозора. Стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» перелічує підстави для відстрочки, а стаття 2 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо вказує, що громадяни, визнані непридатними, виключаються з військового обліку. Крім того, Положення про військово-лікарську експертизу вимагає враховувати всі наявні діагнози. Якщо ж комісія ухвалює рішення без вивчення медичної документації – це пряме порушення права на охорону здоров’я та, по суті, незаконне обмеження свободи.
Цікавий момент виникає із самим «працевлаштуванням» у центрі комплектування. Мобілізований офіційно перебуває на військовій службі, отримує грошове забезпечення, але виконує обов’язки, які не відповідають його фізичним можливостям. Це нагадує ситуацію, коли автомобіль із двигуном, що заклинив, намагаються пристосувати під воза – їхати все одно не поїде, але формально «працює».
Права, які варто знати
Якщо ви або ваші близькі опинилися в такому становищі, є кілька робочих кроків. Перший – вимагати повторного медичного огляду, вже з обов’язковим залученням вузькопрофільних спеціалістів. Направлення на таку комісію має дати командир частини, тобто той самий керівник ТЦК. Відмовляє? Тоді вступає в дію адміністративний механізм: скарга до військової прокуратури чи до Офісу уповноваженого з прав людини. До речі, омбудсман наголосив, що його офіс уже веде системну роботу щодо незаконних дій територіальних центрів комплектування.
Судовий шлях теж цілком реальний. Оскаржити рішення ВВК можна в адміністративному суді. Практика показує, що за наявності об’єктивних медичних доказів суди часто стають на бік позивача. Важливо лише не зволікати: термін оскарження обмежений, і кожен день у статусі «мобілізованого» поглиблює стан здоров’я.
Медицина важливіша за план
Окремо стоїть питання відповідальності посадовців за такі рішення. Кримінальний кодекс передбачає покарання за перевищення влади або службових повноважень, якщо дії завдали істотної шкоди. Мобілізація непридатних до служби чоловіків, яка призводить до загострення хронічних хвороб або інвалідизації, цілком підпадає під цю кваліфікацію. Крім того, не варто забувати про компенсацію моральної шкоди – її можна стягнути з держави в судовому порядку.
Лубінець, коментуючи ситуацію, підкреслив: «Я навіть не розповідаю про один відсоток випадків незаконних дій ТЦК, які перебувають у провадженні». У цих словах – сигнал, що проблема набагато глибша, ніж окремі сюжети в новинах. І чим більше людей знатимуть свої права та алгоритм дій, тим менше буде спокуси використовувати людину як галочку у звіті.
Зрештою, закон не дає жодного шансу тримати в строю того, хто має інвалідність чи тяжку недугу. Якщо вам кажуть «будеш служити, бо так треба», а на руках у вас висновки лікарів про непридатність – це не патріотизм, а адміністративне свавілля. Військо має бути сильним, а сила армії народжується зі здоров’я кожного солдата.