Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Неустойка за неповернення об’єкта оренди: коли Верховний Суд сказав «ні» – справа № 909/550/23

Neustoyka za nepovernennya obyekta orendy

Неустойка за неповернення об’єкта оренди – це не автоматичний платіж, який орендодавець може стягнути просто через факт затримки. Саме про це йдеться у свіжій постанові Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у справі № 909/550/23. Давайте розберемося, чому суди трьох інстанцій одностайно відмовили приватному підприємству у стягненні майже півтора мільйона гривень з фермерського господарства.

Що сталося між сторонами

У квітні 2018 року Приватне підприємство «КБ Ентерпрайз Юкрейн» передало Фермерському господарству «Персей Агро» в оренду дві сівалки – Quivogne Prosem-K та пневматичну PLANTER. Строк оренди за договором спливав уже 11 травня 2018 року. Алє повернули техніку лише в березні 2021-го – майже через три роки.

Підприємство звернулося до суду з позовом про стягнення 1 451 760 грн. Це неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з липня по грудень 2020 року, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

У чому суть претензії

Логіка позивача була простою: орендар не повернув майно після закінчення договору, отже – має платити. І це справді працює в багатьох випадках. Частина друга статті 785 Цивільного кодексу України прямо каже: якщо наймач не повертає річ, наймодавець має право вимагати неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Але є одне «але». І воно стало вирішальним.

Вина орендаря: чому це важливо

Річ у тім, що для застосування неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України недостатньо самого лише факту неповернення. Потрібно довести вину орендаря – його умисел або необережність. Такий підхід Верховний Суд сформулював ще в постанові від 30 серпня 2019 року у справі № 910/13695/18 і з того часу послідовно його дотримується.

Крім того, суд має з’ясувати: чи мав орендар реальну можливість повернути майно та чи не ухилявся він від цього навмисно? І отут у справі № 909/550/23 відкрилися доволі несподівані обставини.

Неочікуваний поворот: директор позивача працював на відповідача

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили цікавий факт. Директор підприємства-позивача, пан ОСОБА_1, у період з 2017 до кінця 2020 року одночасно надавав юридичні послуги ФГ «Персей Агро» – тобто відповідачу. Він був єдиним юристом господарства, супроводжував його діяльність і, звісно, чудово знав про орендовані сівалки.

Більше того – саме за його проханням техніка залишалася на зберіганні на території, де її використовували під час посівної. Сівалка простоювала, не використовувалася в господарській діяльності відповідача, а сам ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, щоб її забрати. Жодних вимог про повернення, жодних позовів про витребування майна – аж до раптової зміни стратегії.

Кст аті, у матеріалах справи фігурували нотаріально засвідчені заяви свідків, які підтвердили: орендар не тільки не чинив перешкод у доступі до техніки, а й навпаки – допоміг директорові позивача вивезти сівалку орієнтовно 12 березня 2021 року.

Шо сказав Верховний Суд

Колегія суддів Касаційного господарського суду під головуванням І. Бенедисюка залишила рішення попередніх інстанцій без змін. Логіка така.

По-перше, позивач не довів вини відповідача у неповерненні об’єкта оренди. Сам факт, що майно не повернули – ще не означає, що орендар свідомо ухилявся від цього обов’язку. А без вини, як того вимагає стаття 614 Цивільного кодексу України, відповідальність не настає.

По-друге, поведінка самого орендодавця викликала запитання. Його директор, перебуваючи у тісних ділових стосунках із відповідачем, роками не вживав заходів для повернення техніки. Це явно суперечить принципам добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

Чесно кажучи, ситуація виглядає парадоксально. Орендодавець, чий керівник одночасно консультував орендаря, спочатку «забув» про своє майно на три роки, а потім захотів стягнути за це майже півтора мільйона гривень неустойки.

Про шо варто пам’ятати орендодавцям

Ця справа – гарна ілюстрація того, шо неустойка за неповернення об’єкта оренди не є «чарівною паличкою». Судова практика Верховного Суду вимагає доводити конкретні обставини:

Якшо орендар доведе, шо він намагався повернути річ аб о шо орендодавець сам не виявляв ініціативи – стягнути подвійну плату буде вкрай проблєматично.

До речі, схожий підхід Верховний Суд застосовував і в інших справах – зокрема, у постанові об’єднаної палати від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17. Там також наголошувалося на необхідності оцінювати добросовісність поведінки обох сторін.

Що в підсумку

Касаційну скаргу підприємства залишили без задоволення. Окрім основної вимоги, позивач також має компенсувати відповідачу 40 650 грн витрат на правничу допомогу – цю суму стягнули додатковим рішенням.

Цікаво, шо раніше, у справі № 909/503/22, той самий позивач усішно стягнув із ФГ «Персей Агро» 1 451 760 грн неустойки за інший період – з липня по грудень 2019 року. Алє там суди шє не заглиблювалися в особливості взаємовідносин між директ ором позивача та відповідачем. А коли ці обставини сплили на поверхню – картина змінилася кардинально.

Тож якщо ви орендодавець і ваш орендар затримує повернення майна – не розраховуйте, шо суд автома тично стягне подвійну плату. Доведься споч атку добросовісно повідомити орендаря, зафіксувати вимогу про повернення і лише потім звертатися з позовом. Інакше ваша пасивність може зіграти проти вас – як це сталося у справі № 909/550/23.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version