Незаконна мобілізація людини, яку ще у 2012 році визнали непридатною до військової служби та виключили з військового обліку, – саме таку справу розглядав Волинський окружний адміністративний суд. 13 липня 2026 року суддя Шепелюк В.Л. ухвалив рішення у справі №140/5089/26, яким визнав дії ТЦК протиправними, а мобілізованого чоловіка постановив звільнити зі служби. Історія цієї справи – яскравий приклад того, як інколи працює система військового обліку в Україні.
Давайте розберемося, що сталося.
Як усе починалося: 2012 рік
Уявіть собі ситуацію: людина роками працює в системі МНС, проходить службу, а потім за станом здоров’я отримує висновок про повну непридатність до військової служби – з виключенням з військового обліку. Саме це трапилося з позивачем у квітні 2012 року.
Лікарсько-експертна комісія УМНС України у Волинській області 13 квітня 2012 року видала свідоцтво про хворобу №11/354а. Висновок був однозначним: чоловік непридатний до військової служби за сукупністю захворювань. Центральна лікарсько-експертна комісія МНС України це рішення затвердила. Людину звільнили зі служби у відставку й виключили з військового обліку.
Що означає «виключення з військового обліку»? Це не тимчасове зняття, після якого можна повернутися до строю. Ні, це остаточне рішення держави: ви більше не військовозобов’язаний, ви не підлягаєте призову. У паперовому військово-обліковому документі позивача, виданому у серпні 2025 року, чітко зазначено: повторному медичному огляду не підлягає. Те саме відображалося й у застосунку «Резерв+»: статус – невійськовозобов’язаний, підстава – непридатний з виключенням з обліку.
Здавалося б, усе зрозуміло. Але у березні 2026 року почалася зовсім інша історія.
Що трапилося у березні 2026 року
24 березня позивача зупинили представники ТЦК для перевірки документів. Попри те, що чоловік мав при собі всі підтвердження своєї непридатності, його доправили до мобілізаційного пункту для проходження військово-лікарської комісії.
Тут важливий момент: цього ж дня ВЛК провела медичний огляд і визнала його придатним – щоправда, не до будь-якої служби, а до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, підрозділах логістики, зв’язку та охорони. Результат оформили довідкою №2026-0325-1126-4261-7.
А далі все закрутилося швидко. Наказ начальника ТЦК від 26 березня 2026 року №1573-мп – про призов на військову службу під час мобілізації. Чоловіка відправили до Військової частини, де його зарахували до списків особового складу наказом командира від 25 березня 2026 року №84. Між іншим, зверніть увагу на дати: наказ про зарахування до частини датований 25 березня, а наказ ТЦК про призов – 26 березня. Тобто до військової частини його зарахували ще до того, як офіційно призвали.
Що пішло не так: процедурні порушення
Суд ретельно проаналізував, як саме проводився медичний огляд. І виявив одразу кілька серйозних порушень Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
По-перше, згідно з карткою обстеження, позивача оглянули терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, лор і психіатр. А от дерматолог і стоматолог – ні. Це пряме порушення пункту 3.1 глави 3 розділу II Положення №402, який вимагає обов’язкового огляду всіма зазначеними лікарями.
По-друге – і це, мабуть, найвагоміше – процедура повторного огляду особи, яку раніше визнали непридатною, має свою специфіку. Пункт 3.3 розділу II Положення №402 чітко каже: такі люди можуть повторно оглядатися лише після обов’язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров’я. Жодних доказів того, що позивача направляли на таке обстеження, ТЦК суду не надав.
По-третє, довідку ВЛК позивачу навіть не видали на руки – про її існування він дізнався із застосунку «Резерв+» аж 30 березня 2026 року. А пункт 3.8 Положення №402 вимагає видавати паперову копію документа під підпис у день звернення.
Крім процедурних порушень, суд звернув увагу на головне: позивач був виключений з військового обліку, а отже – не був військовозобов’язаним. Тут саме час згадати Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII. Його ж стаття 37 передбачає виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби. І це не «зняття», після якого можна повернутися, а саме «виключення» – остаточна втрата статусу військовозобов’язаного.
Ключовий юридичний висновок
Суд, спираючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року (справа №280/2880/24), чітко розмежував два поняття: «зняття з військового обліку» і «виключення з військового обліку». Це не одне й те саме, і наслідки – принципово різні.
При знятті з обліку людина залишається військовозобов’язаною – її можуть повторно взяти на облік. При виключенні ж – статус військовозобов’язаного втрачається остаточно. Позивач був саме виключений, а не знятий. І жодних законних підстав для його призову не існувало.
Чесно кажучи, дивує, що ТЦК проігнорував цю обставину. Уся інформація була і в паперовому документі, і в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Довідка 2012 року не була ні переглянута, ні скасована, ні змінена у встановленому порядку.
Суд також застосував цікаву аналогію – доктрину «плодів отруйного дерева». Якщо початкова дія була незаконною, то й усі наступні рішення, що виросли з неї, теж незаконні. Іншими словами, незаконна мобілізація автоматично робить незаконним і наказ про зарахування до списків частини, навіть якщо командир частини діяв без жодного злого умислу. Неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат.
Що вирішив суд
Волинський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Довідку ВЛК від 24 березня 2026 року – визнано протиправною та скасовано. Наказ про призов – скасовано. Наказ про зарахування до списків військової частини – скасовано. Військову частину зобов’язано виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Окремо суд підкреслив: відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямої підстави для звільнення через скасування наказів про призов – не перешкода. Це свідчить лише про те, що законодавець просто не припускав можливості проходження служби незаконно мобілізованою особою. Суд керувався принципом верховенства права та необхідністю ефективного захисту – адже будь-який інший підхід залишив би людину в стані правової невизначеності.
До речі, суд також стягнув на користь позивача 2662,40 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК – як сторони, чиїми діями була спричинена ця незаконна мобілізація. Сума, звісно, невелика порівняно з пережитим стресом, але це справедливо.
Коли рішення набере законної сили, чоловік має бути звільнений з військової служби, а його статус невійськовозобов’язаного – відновлений. Показово, що суд не побоявся ухвалити таке рішення в умовах воєнного стану, коли питання мобілізації є надзвичайно чутливим. І це, мабуть, найважливіший сигнал: навіть зараз процедура має значення, а права конкретної людини не стають менш важливими через загальну складну ситуацію в країні.
Після виключення зі списків частини позивач повернеться до того правового статусу, який мав до незаконного призову. Жодних додаткових звернень чи виконання будь-яких умов для цього не потрібно – суд обрав спосіб захисту, який працює безпосередньо і не змушує людину ходити по колу.