Незаконна мобілізація чоловіка, якого ще в грудні 2025 року військово-лікарська комісія визнала непридатним до служби, завершилася в суді скасуванням наказу про призов. Таке рішення 7 серпня 2026 року ухвалив Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/19100/26.
Давайте розберемося, що сталося і чому суд став на бік чоловіка.
Історія, яка почалася з висновку про непридатність
26 грудня 2025 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію, яку часто скорочують до ВЛК. Це та сама комісія, що визначає, чи годиться людина до військової служби за станом здоров’я. Лікарі визнали чоловіка непридатним на підставі граф ІІ статей 5а та 46в Розкладу хвороб. Висновок оформили постановою ВЛК №2025-1226-1257-3488-3.
Здавалося б, на цьому історія мала закінчитися. Непридатний – отже, про службу в армії не йдеться. Але в червні 2026 року все пішло інакше.
Один день, який усе змінив
11 червня 2026 року чоловіка доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такі центри називають ТЦК та СП, і саме вони займаються призовом під час мобілізації.
Того ж дня чоловікові провели новий медичний огляд. Результат виявився протилежним: придатний до військової служби на підставі графи ІІ статті 5в Розкладу хвороб.
Далі події розвивалися блискавично. Начальник ТЦК видав наказ №1170 про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації. Його відправили до військової частини, де наказом №193 зарахували до списків особового складу і призначили на посаду стрільця-номера обслуги механізованого відділення.
Весь шлях від доставлення до призову зайняв менше однієї доби. І саме ця поспішність стала однією з причин, через які суд визнав незаконну мобілізацію.
Що суд знайшов у процедурі
Суд розібрав процедуру по кісточках і виявив кілька серйозних проблем.
По-перше, немає доказів, що чоловік порушив правила військового обліку. А саме це мало б стати підставою для його доставлення до ТЦК. У довідці про доставлення не вказано ані самого порушення, ані складеного поліцейським протоколу про адміністративне затримання.
По-друге, чоловікові не вручали повістку. Ні про виклик до ТЦК, ні про призов на службу. А за законом саме повістка створює обов’язок з’явитися до центру комплектування або вибути до військової частини. Без неї такий обов’язок просто не виникає.
По-третє, відсутня картка професійно-психологічного відбору. Такий відбір є обов’язковою складовою призову під час мобілізації. Він допомагає зрозуміти, чи здатна людина психологічно витримати службу. Без його результатів людину не можна включати до складу військової команди.
Крім того, закон чітко розділяє дві ситуації. Якщо людина порушує правила військового обліку, поліція може доставити її до ТЦК для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Але це зовсім не означає, що таку людину можна одразу мобілізувати. Доставлення для протоколу і призов на службу – різні процедури, і плутати їх не можна.
Окремо суд зауважив, що під час адміністративного затримання мали б негайно повідомити родичів чоловіка. Жодних доказів такого повідомлення в матеріалах справи немає.
І ще один момент: районний ТЦК взагалі не має права формувати команди та відправляти людей безпосередньо до військової частини. Це функція обласного центру комплектування. Тобто відповідач діяв ще й за межами своїх повноважень.
Усе це суперечить Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №560.
А що з попереднім висновком ВЛК
ТЦК наполягав, що грудневий висновок про непридатність не був затверджений регіональною військово-лікарською комісією. Тому чоловіка, мовляв, і не виключили з військового обліку.
Суд поставився до цього аргументу скептично. За Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, постанова районної ВЛК про непридатність справді потребує затвердження штатною ВЛК. Але це означає лише одне: на момент призову остаточного рішення про ступінь придатності ще не існувало.
Як можна призвати людину на службу, якщо компетентний орган ще не визначив, чи годиться вона для неї взагалі? Суд вважає – ніяк. Тому мобілізацію на підставі іншої постанови позаштатної ВЛК, без очікування остаточного рішення, було визнано протиправною.
«Плоди отруйного дерева»
Коли суд визнав призов незаконним, постало питання: а що робити з наказом військової частини про зарахування? Відповідь дала доктрина «плодів отруйного дерева».
Суть її проста: якщо джерело доказів незаконне, то все, що з нього виросло, теж незаконне. Наказ №193 про зарахування був прийнятий саме на підставі скасованого наказу №1170 про призов. Тож він автоматично втратив правову підставу.
Ця логіка дозволила суду дійти головного висновку: перебування чоловіка на військовій службі в будь-якій частині є незаконним.
Рішення, яке має значення
Суд задовольнив позов частково. Наказ начальника ТЦК №1170 та наказ командира військової частини №193 визнали протиправними і скасували. Військову частину зобов’язали звільнити чоловіка зі служби та виключити його зі списків особового складу.
Тут є нюанс. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» немає такої підстави для звільнення, як незаконна мобілізація. Але суд діяв за логікою повного відновлення порушеного права. Служба була прямим наслідком незаконного наказу, тож і припинити її можна лише через скасування цього наказу.
Військова частина, до речі, намагалася переконати суд, що процедура призову є незворотною. Мовляв, людина вже прибула і приступила до обов’язків, тож скасовувати нічого. Посилалася на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23. Але суд пояснив, що обставини там були інші. У тій справі йшлося про непроходження медичного огляду, а тут – про цілий ланцюг процедурних порушень.
Суд навіть вийшов за межі позовних вимог. Позивач просив визнати протиправними дії щодо затримання та призову, але суд пояснив: ТЦК реалізував свої повноваження через винесення рішення, а не через окремі дії. Тому правильним способом захисту було саме оскарження наказу.
Ця справа – нагадування про те, що мобілізація навіть під час воєнного стану не є хаотичними діями на власний розсуд. Це процедура, врегульована законом, і нехтувати нею не можна. Вручення повістки, медичний огляд, психологічний відбір – не формальності, а гарантії прав людини. Незаконна мобілізація порушує ці гарантії, і суд це чітко показав. Саме про верховенство права йдеться в Конституції України та Кодексі адміністративного судочинства України.