Уявіть ситуацію: ви відкриваєте застосунок «Резерв+», а там – неприємний сюрприз. У вашому персональному записі красується позначка про звернення ТЦК до Нацполіції. Причина – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Жодних протоколів, жодних постанов – просто запис, який робить вас людиною «в розшуку» для поліції.
Саме в такій ситуації опинився позивач у справі № 420/24696/26. Одеський окружний адміністративний суд 21 вересня 2026 року визнав дії територіального центру комплектування протиправними та зобов’язав виправити ситуацію. Давайте розберемося, чому суд став на бік військовозобов’язаного і що це означає для інших.
Як це було: фабула справи
Позивач перебував на військовому обліку в одному з районних ТЦК Одеської області. Після формування електронного військово-облікового документа в застосунку «Резерв+» він виявив, що до його персонального запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів внесено інформацію про звернення ТЦК до Нацполіції. У розширених даних значилося: дата звернення – 08.07.2026, причина – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».
Але ось що цікаво. У розділі «Правопорушення» того ж реєстру було зазначено: «Дані в цьому реєстрі відсутні». Тобто жодного протоколу, жодної постанови про адміністративне правопорушення не існувало. Людина фактично опинилася в статусі порушника без жодного юридичного факту, який би це підтверджував.
Позивач просив суд визнати дії ТЦК протиправними та зобов’язати відповідача виключити з його персонального запису інформацію про звернення до органів Національної поліції. Відповідач – той самий ТЦК – навіть не скористався правом подати відзив на позовну заяву. Хоча копію ухвали про відкриття провадження отримав 17 серпня 2026 року. Суд розглядав справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Що каже закон про реєстр і дані в ньому
Тут важливий момент. Відносини між державою та громадянами щодо військового обов’язку регулює Закон України «Про військову службу і військовий обов’язок». А от порядок ведення самого реєстру визначає інший документ – Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів».
Згідно з частиною 3 статті 14 цього Закону, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру. І тут ключове: вносити можна лише те, що прямо передбачено законом.
А що саме передбачено? Пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» чітко каже: до персональних даних належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП. І обов’язково мають бути зазначені дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови. Сам факт звернення ТЦК до Нацполіції – це не те саме, що притягнення до відповідальності. Це два різні юридичні факти.
Крім того, стаття 19 цього ж Закону дає військовозобов’язаному право звертатися до органу ведення Реєстру із заявою про виправлення недостовірних відомостей. Тобто механізм захисту своїх даних існує на рівні закону – не обов’язково одразу йти до суду.
Чому дії ТЦК визнали протиправними
Суд дослідив матеріали справи і побачив очевидну річ: стосовно позивача не складали ані протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП, ані постанови про притягнення до відповідальності. Відповідач не надав жодних доказів протилежного.
Механізм тут такий. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, у пункті 79 визначає повноваження ТЦК. Зокрема, абзац 16 цього пункту дозволяє ТЦК звертатися до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адмінправопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. Але є умова: таке звернення можливе лише для складення протоколу та лише за наявності підтверджених даних про належне повідомлення особи про виклик.
У цій справі матеріали не містили жодних доказів, що позивачу взагалі надсилали повістку. Не кажучи вже про докази її отримання. Суд прямо зазначив: реалізація відповідачем абзацу 16 пункту 79 Порядку № 1487 щодо звернення до поліції у цих правовідносинах є помилковою.
Чесно кажучи, тут варто звернути увагу на частину 6 статті 258 КУпАП. Вона передбачає, що в особливий період протокол може не складатися – але лише якщо особа була належно повідомлена про виклик і не з’явилася без поважних причин. І навіть у цьому випадку, згідно з частиною 8 тієї ж статті, уповноважена посадова особа все одно виносить постанову. Тобто якийсь процесуальний документ має бути обов’язково. У справі ж не було нічого – ані протоколу, ані постанови.
Що вирішив суд
Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Рішенням у справі № 420/24696/26 суд визнав протиправними дії ТЦК щодо внесення даних до Реєстру про направлення звернення до Головного управління Національної поліції в Одеській області для адміністративного затримання та доставлення позивача.
Окремо суд зобов’язав ТЦК повідомити поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача. А також стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Ключовий момент: суд послався на абзац 17 пункту 79 Порядку № 1487, який прямо передбачає механізм виправлення ситуації. ТЦК зобов’язаний повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення особи, щодо якої надсилалося звернення. Іншими словами, законодавство дає інструмент для виправлення помилки – треба лише ним скористатися.
Чому це рішення важливе для вас
По-перше, воно чітко показує: сам факт звернення ТЦК до Нацполіції не є автоматичним підтвердженням правопорушення. Внесення таких даних до Реєстру без належних юридичних підстав – це перевищення повноважень.
По-друге, суд нагадав про принцип, закріплений у статті 19 Конституції України: органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодних «спрощених» процедур чи «особливих періодів», які б дозволяли ігнорувати цей принцип, не існує.
По-третє, якщо ви опинилися в подібній ситуації – коли у вашому записі в «Резерв+» з’явилася інформація про звернення ТЦК до Нацполіції без жодних протоколів чи постанов – це рішення може стати для вас дороговказом. Адміністративний суд підтвердив: така практика є незаконною, і її можна успішно оскаржити.
До речі, цікава деталь: справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Тобто процедура не вимагала від позивача особистої участі в засіданнях. А оскільки ТЦК навіть не подав відзив, увесь процес пройшов досить швидко – від відкриття провадження 17 серпня до рішення 21 вересня минуло трохи більше місяця.
І ще один практичний момент. Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов’язок доказування правомірності своїх дій на суб’єкта владних повноважень – тобто на ТЦК. Якщо ТЦК мовчить і не надає доказів (як у цій справі), суд оцінює лише те, що є в матеріалах. А в матеріалах був лише непідтверджений запис у реєстрі. Цього недостатньо для законного обмеження прав громадянина – і суд це переконливо довів.