Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Нікчемність заповіту, посвідченого секретарем сільради: чому Верховний Суд скасував рішення у справі № 311/2297/21

Nikchemnist zapovitu posvidchenoho sekretarem silrady

Уявіть: людина склала заповіт, його посвідчив секретар сільської ради, а через кілька років спадкоємцю відмовляють у видачі свідоцтва, бо документ визнали нікчемним. Здавалося б, дрібниця, формальність. Але саме навколо такої дрібниці розгорнулася багаторічна судова тяганина, яку остаточно розплутував Верховний Суд у справі № 311/2297/21. І висновок виявився важливим для кожного, хто хоч раз замислювався про спадщину.

Два заповіти, одне майно

Історія почалася ще у 2007 році. Тоді чоловік склав заповіт на земельну ділянку площею 7,1 гектара на користь однієї жінки – документ посвідчив приватний нотаріус. Минуло сім років, і у 2014 році той самий чоловік склав новий заповіт, тепер уже на іншу жінку. Цього разу він заповів їй житловий будинок і взагалі все майно, яке лишиться на день його смерті.

Тут і сховалася головна проблема. Другий заповіт посвідчував не нотаріус, а секретар сільської ради. Формально таке право в неї було – адже у населених пунктах, де немає нотаріуса, це дозволяє закон. Але чи правильно було оформлене саме повноваження на вчинення нотаріальних дій, сторони тлумачили по-різному.

Після смерті спадкодавця до приватного нотаріуса звернулися одразу троє осіб: спадкоємці за обома заповітами та племінниця померлого як спадкоємець за законом п’ятої черги. І ось тут почалися справжні юридичні гойдалки.

Чому нотаріус відмовив

Приватний нотаріус відмовила жінці, на чиє ім’я був складений заповіт 2014 року, пославшись на його нікчемність. Спершу аргументи зводилися до порушення статті 1247 Цивільного кодексу України – мовляв, у заповіті не зазначено місця та часу його складання.

Жінка з цим не погодилася і почала судитися. Спершу Василівський районний суд їй відмовив. Потім Запорізький апеляційний суд визнав за нею право власності на будинок і землю. Далі Верховний Суд скасував ту постанову, бо позов подали до неналежного відповідача. Словом, спіраль розкручувалася не один рік.

Але найцікавіше сталося у фінальному колі, коли апеляційний суд перевернув усе з ніг на голову.

На чому спіткнувся апеляційний суд

Переглядаючи справу повторно, апеляційний суд зайшов з іншого боку. Він вирішив, що секретар сільради взагалі не мала повноважень посвідчувати заповіт, оскільки не було рішення виконавчого комітету сільської ради про покладення на неї таких обов’язків. Було лише розпорядження сільського голови.

Звідси суд зробив висновок: заповіт 2014 року є нікчемним у силу частини першої статті 1257 Цивільного кодексу України, а отже, він не скасовує попередній заповіт 2007 року. Як наслідок – апеляція задовольнила позов перших двох спадкоємиць і відмовила третій.

Ось де і криється ключова помилка, на яку звернув увагу Верховний Суд.

Свобода заповіту понад усе

Касаційний суд із таким підходом категорично не погодився. Логіка тут проста і водночас глибока. Перш за все, чи можна визнавати заповіт нікчемним просто тому, що його посвідчила посадова особа, якій повноваження надав сільський голова, а не виконавчий комітет?

Відповідь – ні. У Цивільному кодексі України законодавець просто не передбачив такої підстави для нікчемності заповіту. Ані відсутність рішення виконкому про покладення на секретаря сільради нотаріальних функцій, ані відсутність у тексті вказівки на місце народження заповідача. Ці моменти не впливають на форму заповіту та порядок його посвідчення.

Ключова ідея – свобода заповіту. Це принцип спадкового права, який означає, що воля людини, виражена належним чином, охороняється законом навіть після її смерті. Якщо ж суд починає кваліфікувати заповіт як нікчемний через розширене, занадто формальне тлумачення вимог до його посвідчення, він, по суті, скасовує вільне волевиявлення заповідача. А людина, яка вже померла, не може просто взяти і скласти новий заповіт.

Тут Верховний Суд прямо послався на позицію, сформовану ще Великою Палатою у справі № 522/9893/17. Суть та сама: порушення нотаріусом свого округу може тягти відповідальність самого нотаріуса, але не нікчемність посвідченого ним документа. Нотаріальне законодавство не може встановлювати підстави недійсності правочину, якщо їх не містить матеріальне право.

Свіжий орієнтир Об’єднаної палати

Особливо показово, що зовсім нещодавно, 29 січня 2024 року, Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у справі № 369/7921/21 розібрала фактично ідентичну ситуацію. Там теж ішлося про заповіт, посвідчений секретарем сільради, і про спробу визнати його нікчемним через відсутність рішення виконкому про покладення нотаріальних повноважень.

Об’єднана палата чітко сказала: такої підстави нікчемності закон не містить. Більше того, суд не знайшов підстав відступати від попередніх висновків, згідно з якими посадові особи органів місцевого самоврядування мають повноваження посвідчувати заповіти навіть тоді, коли виконкоми не приймали відповідних рішень.

Цікаво, що апеляційний суд у нашій справі орієнтувався на іншу постанову Верховного Суду, від якої Об’єднана палата якраз і відступила. Тобто суддя опинився у ситуації, коли практика змінилася прямо під час розгляду.

Що це означає на практиці

Перший очевидний висновок: якщо вам відмовляють у спадщині лише через формальні претензії до того, хто посвідчував заповіт, поспішати з висновками не варто. Суд може стати на ваш бік, якщо воля спадкодавця була вільною і нічим не спотвореною.

По-друге, сама по собі фраза про нікчемність заповіту від нотаріуса чи навіть від суду першої чи апеляційної інстанції – ще не фінальна крапка. У справі № 311/2297/21 Верховний Суд скасував і постанову апеляції, і додаткову постанову про розподіл судових витрат, а справу направив на новий апеляційний розгляд. На момент прийняття рішення апеляційний суд так і не перевірив законність висновків суду першої інстанції по суті – лише спіткнувся об один-єдиний аргумент про нікчемність.

Тож остаточну крапку в цій історії ще не поставлено. Але орієнтир уже зрозумілий: формальні дрібниці не повинні перекреслювати волю людини, якої вже немає серед живих.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version