Уявіть: ви вирішили пожартувати, набрали 102 і сказали про бомбу в школі. А через кілька місяців отримуєте реальний строк – від 4 до 8 років позбавлення волі. І це не сценарій фільму, а буденна практика українських судів. Фальшиве повідомлення про замінування – це не пустощі й не дрібне хуліганство. Це кримінальний злочин, за який доведеться відповідати по-справжньому.
Останнім часом такі випадки в Україні справді почастішали. «Мінують» суди, школи, лікарні, держустанови. Кожен подібний дзвінок запускає величезний механізм: виїжджають слідчо-оперативні групи, вибухотехніки, кінологи, рятувальники. Людей евакуюють, будівлі обстежують метр за метром. І от коли з’ясовується, що тривога була фальшивою, – постає питання: а хто за це відповість?
Відповідь проста – той, хто телефонував. І закону абсолютно байдуже, як саме ви передали інформацію. Телефоном, через електронну пошту, в месенджері чи через інтернет – відповідальність однакова.
Що каже Кримінальний кодекс
Усе регулює стаття 259 КК України. Її офіційна назва звучить складно: «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності». Але якщо розібратися – суть простіша, ніж здається.
Ключове слово тут – «завідомо». Це означає, що ви знали напевно: жодної загрози не існує. Тобто не помилилися, не переплутали, не злякалися підозрілого пакунка. А саме вигадали вибухівку або підпал – і повідомили про це.
Частина перша цієї статті передбачає від 2 до 6 років позбавлення волі. Це базове покарання за неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи тяжкими наслідками. Скажімо, ви зателефонували й сказали, що заміновано вулицю чи житловий будинок. Якщо це трапилося вперше й обійшлося без серйозної шкоди – строк буде в цих межах.
Але є частина друга. І отут покарання стає значно суворішим.
Якщо об’єктом фальшивого повідомлення про замінування стали критично важливі об’єкти інфраструктури, будівлі органів державної влади, заклади охорони здоров’я або освіти – строк зростає до 4-8 років. Так само діятиме ця частина, якщо злочин спричинив тяжкі наслідки або був вчинений повторно.
Критично важливі об’єкти – це, наприклад, електростанції, водоканали, транспортні вузли. А школи, лікарні та держустанови – це окрема категорія, яку закон захищає особливо. Тож якщо ви вирішили «пожартувати» про мінування школи, де навчається ваша дитина, – будьте готові до мінімум 4 років ув’язнення.
Як це працює на практиці: історія з Борисполя
Щоб не бути голослівними – ось реальний приклад – справа № 359/7948/25. 22 червня 2025 року житель Київщини, добряче випивши, зателефонував на спецлінію «102». Повідомив про замінування однієї з вулиць у селі Гора Бориспільського району. Правоохоронці виїхали миттєво, перевірили територію – і, звісно, нічого не знайшли.
Далі – суд. Обвинувачений повністю визнав провину, щиро розкаявся. Пояснив, що був п’яний, телефонував із чужого мобільного. А от причину своїх дій пояснити не зміг – просто не знав, навіщо це зробив.
Бориспільський міськрайонний суд визнав чоловіка винним за частиною 1 статті 259 КК України. Призначив покарання – 2 роки позбавлення волі. Але був один важливий нюанс: на момент злочину він уже відбував покарання за попереднім вироком. Тому суд частково приєднав невідбуту частину й остаточно призначив 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Засудженого взяли під варту прямо в залі суду (справа № 359/7948/25).
Кілька важливих моментів із цієї справи. По-перше, строк – 2 роки, тобто нижня межа, передбачена частиною 1. Суд врахував каяття й визнання провини. По-друге, навіть з урахуванням цих пом’якшуючих обставин – це все одно реальне ув’язнення, а не умовний строк. І по-третє, алкогольне сп’яніння не тільки не пом’якшує провину – воно може навіть обтяжувати її.
Чому навіть один дзвінок може зламати життя
Тут важливо розуміти: фальшиве повідомлення про замінування – це не адміністративне правопорушення. Жодних штрафів, жодних попереджень. Це злочин середньої тяжкості або тяжкий злочин (якщо йдеться про частину 2). І судимість залишиться з вами надовго.
А ще є цивільна відповідальність. Держава чи власники будівель можуть подати позов про відшкодування витрат на роботу екстрених служб. Виклик вибухотехніків, евакуація, простої – усе це має цілком конкретну ціну. І її можуть покласти на вас.
Окремо варто сказати про спосіб передачі повідомлення. Дехто думає: якщо написати листа з чужої пошти або подзвонити з телефону, який не відстежується, – то все буде безкарно. Насправді методики розслідування таких справ давно відпрацьовані. Вираховують навіть тих, хто телефонував з використанням IP-телефонії чи через анонімні месенджери.
Закон не робить різниці між способами передачі інформації. Зателефонували, надіслали електронного листа, залишили повідомлення в чат-боті поліції – усе це підпадає під дію статті 259 ККУ.
Алкоголь і необдумані вчинки: чи є виправдання
Повертаючись до справи з Борисполя. Чоловік був у стані сп’яніння. І, схоже, сам до кінця не розумів, що робить. Але суд це не зупинило.
Кримінальний кодекс прямо не визнає алкогольне сп’яніння ані обтяжуючою, ані пом’якшуючою обставиною. Проте судова практика йде таким шляхом: якщо людина свідомо довела себе до стану сп’яніння, а потім скоїла злочин – це не виправдання. Ви самі обрали випити, а отже – самі несете відповідальність за наслідки.
Щире каяття, визнання провини, співпраця зі слідством – усе це дійсно може пом’якшити вирок. Але не звільнити від нього. Як показує практика Бориспільського суду, навіть у найлояльнішому випадку це 2 роки реального строку.
Тож коли наступного разу чиясь рука потягнеться до телефону, щоб повідомити про фальшиве повідомлення про замінування, – хай краще згадає цю історію. Один дзвінок, кілька секунд розмови, і два роки життя – за ґратами. Це ціна, яку не варто платити заради хвилинної дурної ідеї.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков