Одноразова грошова допомога повнолітній дитині загиблого військовослужбовця – питання, яке нещодавно розглядав Верховний Суд. І його висновки здатні змінити підхід до призначення цієї виплати.
Уявіть ситуацію: батько-військовослужбовець загинув. Його дорослий син, який не має власної сім’ї, звертається по допомогу. І раптом з’ясовується – розмір виплати буде не повним, бо інші члени родини вже отримали гроші за іншим законом. Справедливо? Не дуже. Але чи законно? Саме в цьому розбирався Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13 травня 2026 року у справі № 400/4545/24.
Давайте розберемо ситуацію без юридичної мішанини – просто і по суті.
Що сталося: суть спору
Позивач – повнолітній син загиблого військовослужбовця – звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії. Його вимога була конкретною: визнати дії Комісії протиправними і зобов’язати виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму.
На чому ґрунтувалася така вимога? На частині 7 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII). Ця норма передбачає, що членам сімей загиблих, визначених у пунктах 1–6 частини 1 статті 10-1 цього ж Закону, за рахунок державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога. Її розмір встановлений підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII).
Здавалося б, усе просто: є норма – отримуй гроші. Але на практиці все виявилося інакше.
Як вирішували суди перших інстанцій
Окружний адміністративний суд став на бік позивача і задовольнив позов. Логіка проста: право є – допомогу мають виплатити.
Проте апеляційний суд пішов іншим шляхом. Він скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Чому? Бо поруч із Законом № 3551-XII існує ще й Постанова № 168, яка встановлює інший механізм виплат. Інші члени родини загиблого вже обрали допомогу саме за цією Постановою.
Тут і виникла колізія, яку довелося розплутувати Верховному Суду.
У чому особливість становища повнолітньої дитини
Ключовий момент, про який часто забувають: коло отримувачів допомоги за двома законами не збігається.
За Законом № 2011-XII право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя (який не одружився вдруге), діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого. Повнолітніх дітей без власних сімей у цьому переліку немає.
А от Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає членів сім’ї загиблих ширше – до них належать також діти, які не мають (і не мали) своїх сімей. Тобто повнолітня дитина без власної сім’ї підпадає під дію саме цього закону.
Верховний Суд чітко зазначив: повнолітня дитина, яка не мала своєї сім’ї, може претендувати на одноразову грошову допомогу виключно за Законом № 3551-XII. Іншого варіанту для неї просто не передбачено.
Як вибір одних членів сім’ї впливає на права інших
І ось тут криється головна проблема. Частина 7 статті 15 Закону № 3551-XII містить правило: якщо особа одночасно має право на допомогу за цим Законом та за іншими законами України, вона обирає одну з підстав. Виплата двох допомог не допускається.
Але що робити, коли різні члени сім’ї мають право на різні види допомоги? І коли одні обирають виплату за Постановою № 168, а інші – як у нашому випадку – взагалі не мають такого вибору?
Верховний Суд сформулював чітку позицію: обрання особою одного виду допомоги не може розцінюватись як відмова від отримання іншої. Крім того, якщо один із членів сім’ї відмовляється від своєї частки, вона розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на отримання, у рівних частинах. Це прямо передбачено абзацом 5 пункту 5 Порядку № 336.
Про що має подбати Комісія
Верховний Суд звернув увагу на важливий обов’язок Комісії – встановити коло осіб, які зверталися та отримували одноразову грошову допомогу за Постановою № 168. І це не просто формальність.
Сенс у тому, щоб не допустити подвійної виплати за одного загиблого військовослужбовця. Принцип «одна допомога – один загиблий» закріплений одразу в кількох нормах: частині 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII, частині 7 статті 15 Закону № 3551-XII та пункті 6 Порядку № 336. Виплата двох одноразових грошових допомог у зв’язку із загибеллю одного військовослужбовця – це пряме порушення цього принципу.
Однак важливо розуміти: обов’язок Комісії перевірити коло отримувачів не означає, що повнолітній дитині можна відмовити лише через те, що інші члени сім’ї обрали інший вид допомоги.
Розмір допомоги: частка чи повна сума
Найбільш практичне питання – скільки ж отримає повнолітня дитина. Верховний Суд пояснив це так.
Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу виключно за частиною 7 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір виплати становить частку від загального розміру, визначеного підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII. Частка залежить від кількості осіб, які мають право на таку допомогу саме за Законом № 3551-XII. І це не залежить від того, чи обрали інші члени сім’ї виплату за Постановою № 168.
Але є виняток – і він важливий. Якщо інші члени сім’ї, які мають право на допомогу, відмовляються від її отримання (причому як у розмірі, встановленому Законом № 3551-XII, так і за Постановою № 168), повнолітня дитина, яка не має і не мала своєї сім’ї, отримує повний розмір допомоги. Тобто всю суму, передбачену підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII.
Це суттєве уточнення. Воно захищає права повнолітньої дитини, яка фактично залишалася б уразливою в ситуації, коли інші родичі отримали допомогу, а вона – ні.
Чому ця справа важлива
Ключове слово тут – законодавча прогалина. Ситуація, коли повнолітня дитина може претендувати лише на один вид допомоги, а інші члени сім’ї мають вибір між двома, створює очевидну нерівність. Верховний Суд фактично заповнив цю прогалину своїм тлумаченням.
Права повнолітніх дітей військовослужбовців тепер захищені чіткіше: вони не можуть бути позбавлені допомоги лише через те, що інші родичі зробили інший вибір. І так само вони можуть претендувати на повну суму, якщо інші відмовляються від своєї частки.
Види соціальних виплат у зв’язку із загибеллю військовослужбовця не повинні конкурувати між собою так, щоб хтось із членів сім’ї залишався без підтримки. Саме цю ідею і провів Верховний Суд у своїй постанові.
І хоча питання залишається складним із погляду адміністрування – Комісії доводиться перевіряти коло осіб за двома різними нормативними актами – правова визначеність для отримувачів тепер стала значно вищою.