Односторонній акт виконаних робіт – це папірець, який підрядник підписує сам, без замовника. І сподівається, що суд визнає його доказом. Але чи завжди це працює? Постанова Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі № 915/1621/24 показує: ні, не завжди. Іноді навіть наявність експертного висновку не рятує ситуацію.
Давайте розберемо цю історію. Вона – як детектив для юриста, де кожна деталь має значення.
Що сталося між сторонами
Уявіть: підрядник виконує будівельні роботи, замовник їх приймає, сторони підписують акт № 1 на 4,5 мільйона гривень. Усе гладко. Але потім підрядник складає ще й акт № 2 – ще на 4,8 мільйона. І ось тут починаються проблеми.
Саме так розвивалися події між ТОВ «Авангард Буд Проект» та Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго». У вересні 2023 року вони уклали договір підряду на реконструкцію теплових мереж по вулиці Озерній у Миколаєві. Загальна ціна договору – 13 372 800 грн.
Підрядник мав виконати роботи до кінця 2023 року. Але щось пішло не так. У грудні 2023 року сторони підписали акт № 1 на 4 507 234,19 грн – і замовник за нього розрахувався. А 31 грудня уклали додаткову угоду, якою продовжили строк виконання робіт до 1 червня 2024 року.
Ключовий момент: у березні 2024 року замовник, посилаючись на пункт 6.2.3 договору та частину четверту статті 849 Цивільного кодексу України, направив підряднику повідомлення про зменшення обсягу робіт до 4 507 234,19 грн. Тобто рівно до тієї суми, яка вже була виконана й оплачена за актом № 1.
А вже в червні 2024 року підрядник надсилає замовнику акт № 2 на 4 812 716,88 грн – і вимагає оплати. Замовник відмовляється підписувати цей акт. І тоді підрядник іде до суду.
Чому замовник відмовився платити
Тут важливий момент, який часто не помічають. Відмова замовника від підписання акта не була німою. Він надав розгорнуте обґрунтування – листом від 24 червня 2024 року, тобто в межах 10 робочих днів, як того вимагав пункт 5.9 договору.
Аргументи замовника зводилися до такого. По-перше, більшість робіт, зазначених у акті № 2, вже врахована в акті № 1 і оплачена. По-друге, решта робіт підрядником фактично не виконувалася.
Цю позицію підтримав інженер технічного нагляду. Він письмово повідомив замовника про те, що акт № 2 містить недостовірні дані щодо обсягів виконаних робіт. А ще – що підрядник так і не надав загальний журнал робіт, акти на приховані роботи без підпису технагляду, сертифікати на матеріали.
Чесно кажучи, це виглядало не надто переконливо з боку підрядника. Коли ви вимагаєте майже 5 мільйонів гривень, але не можете показати нормально оформлений журнал робіт – у суду виникають запитання.
Що сказали суди
Суд першої інстанції позов відхилив. Апеляція залишила рішення без змін. Верховний Суд із ними погодився.
Чому? Бо підрядник не довів реальність виконання робіт. І ось тут криється головний урок цієї справи.
Односторонній акт виконаних робіт – не чарівна паличка. Частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України дійсно дозволяє підряднику підписати акт самому, якщо замовник ухиляється. Але є нюанс: суд визнає такий акт недійсним, якщо мотиви відмови замовника обґрунтовані.
Верховний Суд нагадав свою сталу позицію: передання робіт на підставі одностороннього акта можливе за наявності реального виконання робіт і лише тоді, коли підрядник не отримав обґрунтованої відмови у визначений договором строк.
У цій справі все склалося не на користь підрядника. Замовник відмовився вчасно, відмова була мотивованою, а підрядник навіть не спробував спростувати зауваження технагляду.
А як же експертиза
Окрема інтрига – два експертні висновки у справі.
Підрядник замовив будівельно-технічну експертизу, яка підтвердила: обсяги робіт за актом № 2 відповідають реальності. Здавалося б – залізний доказ. Але суд його відхилив.
Причини? Експерт проводив дослідження у 2024 році, коли підрядник уже давно не працював на об’єкті. Замовника не запросили для участі в експертизі. Приховані роботи не розкривалися. А ще експерт не зазначив відомостей про осіб, присутніх під час огляду – а це порушення Інструкції про проведення судових експертиз.
Крім того, експерт зробив висновок про використання матеріалів за видатковою накладною, хоча саму накладну не досліджував. Суд такі речі помічає.
Замовник теж подав свій експертний висновок, але його автора притягнули до дисциплінарної відповідальності через недоліки дослідницької частини. Тож експертиза експертизі – різниця.
Про збитки і матеріали на зберіганні
Був у позові ще один цікавий аспект. Підрядник заявив: він закупив матеріали для будівництва, але не використав їх через односторонню відмову замовника від договору. Матеріали лежать на відповідальному зберіганні у третьої особи. Тож замовник має відшкодувати їхню вартість.
Логіка ніби є. Але суд міркував інакше: якщо матеріали на зберіганні, то вони не використані в роботах. А невикористані матеріали не підлягають оплаті за умовами договору та кошторисних норм.
До того ж пункт 6.2.3 договору прямо передбачав, що замовник звільняється від будь-якої відповідальності у разі одностороннього зменшення обсягу робіт. Сторони самі це погодили.
І головне: підрядник не довів ані факту збитків, ані їх розміру. Жодних розрахунків, жодних документів, які б підтверджували упущену вигоду.
На що звернути увагу підрядникам
Ця справа – чудова ілюстрація того, як не треба оформлювати відносини із замовником. Кілька практичних моментів.
Перше. Якщо ви підписуєте акт в односторонньому порядку – будьте готові довести, що роботи виконані реально. Сам по собі односторонній акт виконаних робіт нічого не гарантує.
Друге. Замовник має право відмовитися від підписання акта, але відмова повинна бути обґрунтованою. Якщо ж замовник мовчить – це вже його проблема, і тоді односторонній акт справді спрацює.
Третє. Журнали робіт, акти на приховані роботи, виконавча документація – це не бюрократична нісенітниця. Це ваш страховий поліс на випадок спору. Без них навіть експертний висновок може не врятувати ситуацію.
Четверте. Якщо замовляєте експертизу – кличте другу сторону. Нехай бере участь, ставить запитання, фіксує зауваження. Інакше суд може відхилити висновок через порушення процедури.
П’яте. Уважно читайте договір. Пункт про право замовника в односторонньому порядку зменшити обсяг робіт без відповідальності – це міна уповільненої дії. Якщо погоджуєтеся на таке, то усвідомлюйте ризики.
Шосте. Понесені збитки треба доводити. Просто сказати «я купив матеріали, а вони не знадобилися» – недостатньо. Потрібен розрахунок, документальне підтвердження і причинно-наслідковий зв’язок між діями замовника та вашими втратами.
Верховний Суд у цій справі не створив якоїсь нової правової позиції. Він просто вкотре нагадав: формальне підписання акта не замінює реального виконання робіт. І якщо замовник вчасно та обґрунтовано відмовляється – суд буде на його боці.