Огляд місця події – мабуть, найчастіше оскаржувана слідча дія в українському кримінальному процесі. Причина проста: якщо довести, що протокол складено з порушеннями, значна частина доказів може вилетіти зі справи. А без доказів немає вироку. У квітні 2026 року Верховний Суд розглянув справу № 354/1184/23, де саме навколо цього питання й розгорнулася основна битва між захистом та обвинуваченням. Давайте розберемося, що там сталося і які висновки зробив суд.
330 пакетиків у коробці з «Нової пошти»
31 березня 2023 року. Місто Яремче, Івано-Франківська область. Жінка отримує посилку у відділенні «Нової пошти» № 1 на вулиці Свободи, 22Б. Всередині – 330 пакетиків, обмотаних ізоляційною стрічкою. Класичні «згортки» з психотропною речовиною PVP загальною вагою понад 234 грами. Для розуміння масштабу: це особливо великий розмір – кваліфікуюча ознака, яка перетворює злочин на особливо тяжкий.
Жінка виходить із відділення, прямує до супермаркету АТБ. І тут її зупиняють поліцейські. Їхню увагу привернула підозріла поведінка: людина в темному одязі постійно озирається, нервує, притискає до себе пакунок. Поліцейські підходять, представляються, показують посвідчення. Запитують про вміст коробки. Жінка спочатку мовчить, потім каже: там наркотики.
Далі – виклик слідчо-оперативної групи, приїзд слідчого, поняті. Під час цієї слідчої дії біля відділення «Нової пошти» з коробки вилучають усі 330 згортків. Експертиза підтверджує: це PVP – особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено.
Суд першої інстанції кваліфікував дії за частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України – незаконне придбання та зберігання психотропних речовин в особливо великих розмірах із метою збуту. Вирок – 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Апеляція залишила рішення без змін.
Коли затримання стає «фактичним»
Захист пішов у касацію й вибудував одразу кілька ліній аргументації. Перша стосувалася моменту затримання.
Поліцейські зупинили жінку близько 16:30. З цієї миті вона вже не могла вільно піти – стояла в оточенні, під контролем. А протокол затримання склали аж о 23:50. Захист наполягав: це – фактичне затримання в розумінні статті 209 Кримінального процесуального кодексу України. І під час нього жінці не роз’яснили право на мовчання, право на захисника – усе, чого вимагає закон.
Місцевий суд, до речі, з цим частково погодився. Він окремою ухвалою визнав: так, фактичне затримання відбулося. Так, права не роз’яснили. І саме тому суд виключив із доказової бази самовикривальні пояснення жінки – як із протоколу огляду місця події, так і з відеозапису нагрудної камери поліцейського.
Але – і це принципово – саме затримання суд незаконним не визнав.
Чому? Бо поліція діяла в межах поверхневої перевірки, передбаченої статтями 31 і 34 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейські не проводили слідчих дій самотужки – вони викликали слідчо-оперативну групу. А відсутність захисника в момент несподіваного затримання, як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема у справі № 678/428/23), не робить затримання автоматично незаконним – захисник просто фізично не завжди може з’явитися тієї ж миті.
Та сама межа: огляд місця події чи обшук?
Це – центральне питання всієї справи. Захист стверджував: те, що відбувалося біля «Нової пошти», було не оглядом місця події, а замаскованим особистим обшуком. А для особистого обшуку потрібна ухвала слідчого судді – її не було. Якщо так, то протокол і всі похідні докази (експертизи, речові докази) – недопустимі за доктриною «плодів отруєного дерева».
Суди першої та апеляційної інстанцій цю версію відкинули. Верховний Суд підтримав їхню позицію. Аргументи були такі.
По-перше, місце огляду – територія біля відділення «Нової пошти» за адресою: вулиця Свободи, 22Б, місто Яремче. Це не випадкова локація, це та точка, де жінку зупинили з коробкою. По-друге, жінка добровільно видала посилку слідчому в присутності двох понятих. Жодних заяв про тиск вона не подавала. Протокол підписали всі учасники.
По-третє, і це ключове: ця слідча дія – єдина, яку Кримінальний процесуальний кодекс України дозволяє проводити до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це прямо передбачено частиною 3 статті 214 КПК України. І це не якесь ноу-хау в конкретній справі – Верховний Суд уже підтверджував такий підхід у справі № 756/229/20 (постанова від 2 жовтня 2024 року).
Колегія суддів наголосила: хоча право на мовчання при затриманні було порушено, виявлення 330 згортків із PVP не стало прямим наслідком цього порушення. Іншими словами, коробку з наркотиками знайшли б незалежно від того, що саме говорила затримана.
Телефон, свідки й решта аргументів
Тоді ж жінка добровільно назвала пароль до свого iPhone 11. Пізніше телефон оглянули й виявили листування в Telegram щодо закладок, а також 97 фотографій із позначеними місцями.
Захист наполягав: огляд телефону проводив оперативник без понятих, а отже, не можна виключати втручання в його вміст після вилучення. Суди ці доводи відхилили. Усі переписки й фото мали дати, раніші за 31 березня 2023 року – це спростовує версію про підтасовування. Крім того, доступ до телефону був добровільним: жінка сама повідомила пароль. У такій ситуації, як зазначав Верховний Суд у справі № 683/642/20 (постанова від 29 листопада 2023 року), не відбувається втручання в приватне спілкування – відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка вже втратила статус таємниці.
Клопотання захисту про комп’ютерно-технічну експертизу телефону суд відхилив: адвокат не звертався до слідчого судді в порядку статті 244 КПК України й не обґрунтував, чому для вирішення питання потрібні спеціальні знання.
Щодо свідків – і понятих, і поліцейських – Верховний Суд теж не побачив порушень. Поняті описували перебіг слідчої дії, а не переказували зізнання затриманої. Поліцейські розповіли, що бачили під час виконання службових обов’язків: підозріла поведінка, коробка, виклик слідчої групи. Усіх допитали в суді з попередженням про кримінальну відповідальність за неправдиві показання.
Верховний Суд залишив вирок без змін: 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Касаційну скаргу відхилили. Суд підтвердив, що протокол у цій справі – допустимий доказ, як і висновки експертів, і дані з телефону. Порушення права на захист при фактичному затриманні врахували рівно в тій частині, в якій воно могло вплинути на доказову базу: самовикривальні свідчення виключили. Але речових доказів вистачило й без них.