Україна приєдналася до оновленого стандарту CRS – глобальної системи автоматичного обміну податковою інформацією, – повідомили в КМУ. Цей крок відкриває нові можливості для контролю за іноземними рахунками українських резидентів і означає, що податкова бачитиме закордонні активи громадян набагато чіткіше, ніж раніше.
Чи означає це, що тепер кожен українець із рахунком за кордоном потрапить під ковпак? І чи варто хвилюватися тим, хто нічого не порушує? Давайте розберемося спокійно, без паніки.
Що ж таке CRS? Абревіатура розшифровується як Common Reporting Standard – Загальний стандарт звітності. Це не якась засекречена програма, а міжнародний механізм, який працює за простим принципом: країни-учасниці щороку автоматично обмінюються даними про фінансові рахунки нерезидентів. Уявіть: ви – податковий резидент України, а ваші заощадження лежать у банку в Польщі. Польський банк зобов’язаний повідомити місцеву податкову, що на рахунку такого-то іноземця є певна сума, і який дохід він отримав. Далі польські податківці автоматично, через захищені канали, передають цю інформацію українським колегам. І все це – без жодних запитів, слідчих дій чи сповіщень вам. Система працює як добре налагоджений конвеєр.
Цей конвеєр запустили не вчора. CRS розробила Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) ще у 2014 році, і багато країн почали обмін даними. Однак фінансовий світ швидко змінюється. З’явилися криптовалюти, електронні гаманці, краудфандингові платформи, різноманітні інвестиційні продукти. Старий стандарт не міг охопити всі ці новинки – вони ніби лишалися в сліпій зоні. Тому в 2023 році ОЕСР провела комплексний перегляд і схвалила оновлену версію. У ній уточнили процедури перевірки, розширили список даних, які підлягають звітуванню, і, головне, врахували нові фінансові інструменти.
Україна не стояла осторонь. Вона підписала Доповнення до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією (скорочено – MCAA). Саме ця угода є міжнародно-правовою основою для такого обміну. Доповнення ж дозволяє обмінюватися розширеним обсягом даних відповідно до оновленої версії.
До речі, Україна не новачок в автоматичному обміні. Вона обмінюється даними за CRS із десятками країн уже кілька років. Перші масиви інформації про закордонні рахунки резидентів надійшли до ДПС ще до повномасштабної війни, і з того часу потік тільки зростав. Але донедавна інформація була досить обмеженою: переважно номери рахунків та залишки. Оновлений стандарт виводить цей обмін на принципово новий рівень.
Тепер давайте подивимося, що конкретно отримує українська податкова:
– Більш повну інформацію про рахунки резидентів за кордоном: не лише номери та залишки, а й дані про рух коштів, отримані доходи, контролюючих осіб.
– Можливість точніше ідентифікувати справжніх власників активів. Наприклад, якщо рахунок відкрито через ланцюжок офшорних компаній, стандарт допомагає «розплутати» цей клубок і вийти на кінцевого бенефіціара.
– Підвищення якості ризик-аналізу. Податкова зможе швидше виявляти незадекларовані доходи та випадки ухилення від оподаткування, не витрачаючи місяці на міжнародні запити.
– Створення рівних умов для всіх платників. Коли хтось приховує доходи за кордоном, а хтось чесно сплачує все в Україні – це несправедливо. Автоматичний обмін вирівнює ситуацію.
– Наближення українського законодавства до європейських і світових стандартів податкової прозорості, що особливо актуально на шляху інтеграції до ЄС.
Кстати, важливий нюанс: приєднання до оновленого стандарту CRS не запроваджує нового податку. Не треба боятися, що ваші фінансові дані стануть надбанням громадськості – вони надійно захищені. Отримана інформація використовується суто для податкових цілей у межах міжнародних договорів і з дотриманням вимог конфіденційності. Жодного публічного розкриття.
Окремо варто зупинитися на понятті контролюючої особи. Уявімо, що ви – власник невеликої компанії на Кіпрі, через яку інвестуєте в цінні папери. Раніше податкова могла бачити лише рахунок компанії і не знати, хто за ним стоїть. Тепер за оновленими правилами фінансові установи зобов’язані розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарів – тобто про вас. Це серйозний крок до прозорості. А отже, якщо ви думали, що володіння через офшор сховає ваші статки, – цей інструмент більше не спрацює.
Як це працюватиме на практиці? Розглянемо життєву ситуацію. Уявіть, що ви – фрілансер, який надає послуги замовникам з Німеччини. Для зручності ви відкрили рахунок у німецькому банку. Щороку цей банк формує звіт для місцевої податкової: рахунок належить нерезиденту, за рік на нього надійшло стільки-то коштів. Причому банк передасть не лише суму доходу, а й ваші персональні дані: ім’я, адресу, податковий номер. Німецька податкова, своєю чергою, передає цей звіт в Україну – автоматично, без вашої участі. І ось ДПС уже знає про ваш дохід. Якщо ви не задекларували його в українській річній декларації – наслідки можуть бути неприємними: донарахування податку, штрафи, пеня.
Звісно, для тих, хто чесно звітує про свої закордонні заробітки, жодних проблем не виникне. А от для тих, хто сподівався, що про рахунок у Латвії чи Естонії ніхто не довідається, час переглянути свою податкову стратегію.
І тут виникає резонне запитання: що робити, якщо ви щойно усвідомили, що ваш закордонний рахунок потрапить під автоматичний обмін, а доходи досі не задекларовані? Податкове законодавство України передбачає можливість самостійного уточнення показників – простіше кажучи, ви можете подати уточнюючу декларацію та доплатити податки. Це значно краще, ніж чекати, поки ДПС виявить невідповідність самостійно і застосує штрафні санкції.
Оновлений стандарт CRS розширює не лише обсяг даних, а й коло фінансових установ, зобов’язаних звітувати. Під дію правил тепер потрапляють деякі електронні платформи, які раніше уникали уваги. Наприклад, платформи для торгівлі криптовалютами або P2P-кредитування. Це означає, що сховати доходи стає дедалі важче – система стає більш всеосяжною.
Хто у групі ризику? Не лише власники класичних банківських рахунків. А й ті, хто володіє іноземними компаніями-«оболонками», відкриває рахунки для інвестицій у цінні папери за кордоном, отримує спадщину від іноземного родича або просто тримає заощадження в зарубіжному банку. Усі ці активи рано чи пізно потраплять у поле зору ДПС.
Україна тут не самотня. Понад 100 юрисдикцій уже застосовують цей стандарт, а ті, хто підписав Доповнення, обмінюються розширеними даними. Це практично весь цивілізований світ – від Євросоюзу до Японії, від Австралії до Канади. Тож ухилитися, перевівши гроші в якусь екзотичну країну, теж не вийде – рано чи пізно інформація прийде. Автоматичний обмін стає глобальним трендом, і Україна впевнено рухається в ногу з ним.
Автоматичний обмін податковою інформацією – це, по суті, цифровізація податкового контролю на глобальному рівні. І хоча для декого це може здаватися незручним або навіть лякаючим, у довгостроковій перспективі виграють усі. Сумлінні платники отримують справедливішу конкуренцію, а держава – ресурси для виконання соціальних функцій.
То що робити вже зараз? Перевірте, чи всі ваші іноземні доходи задекларовані. Якщо маєте сумніви – не зволікайте, зверніться до податкового консультанта. Краще витратити годину на консультацію, ніж потім місяцями розбиратися з донарахуваннями. Пам’ятайте: автоматичний обмін – це не каральний механізм, а інструмент прозорості. Його мета проста й чесна: щоб кожен платив податки там, де заробляв.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков