Оскарження наказу про податкову перевірку здається справою безнадійною – хто ж сперечатиметься з податківцями? Але практика Верховного Суду показує: іноді досить уважно прочитати Податковий кодекс, щоб зрозуміти – контролюючий орган банально перевищив свої повноваження. Саме так сталося у справі № 805/1152/17-а, де ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» довело незаконність наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Давайте розберемо цю історію детально – вона варта уваги кожного, хто стикається з податковими перевірками.
З чого все почалося
У листопаді 2015 року Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області провела позапланову виїзну документальну перевірку заводу. Перевіряли період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року – податкове, валютне та інше законодавство. За результатами склали акт від 25 листопада 2015 року.
Здавалося б, стандартна процедура. Але далі події набули несподіваного повороту.
16 січня 2017 року Державна фіскальна служба України розпочала службове розслідування стосовно посадових осіб тієї самої податкової інспекції, які проводили перевірку. І на підставі цього ДФС видала наказ № 16 – про організацію роботи. Цим наказом вона делегувала Офісу великих платників податків ДФС право провести нову перевірку того ж платника.
Логіка була такою: раз службове розслідування щодо перевіряльників розпочато, то й висновки їхнього акта треба перевірити ще раз. Підстава – підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Офіс ВПП ДФС, виконуючи цю вказівку, 19 січня 2017 року видав власний наказ № 87 – про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання». Предмет перевірки – правильність висновків попереднього акта щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Тенерифе».
І ось тут починається найцікавіше. Завод не погодився з таким рішенням і пішов до суду.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
ТОВ «Костянтинівський завод металургійного обладнання» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду в лютому 2017 року. Позивач просив визнати наказ № 87 протиправним і скасувати його, а також зобов’язати відповідача утриматися від проведення перевірки.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10 травня 2019 року позов задовольнив частково. Він визнав наказ № 87 протиправним і скасував його. Аргументація була чіткою: Офіс великих платників податків не є контролюючим органом вищого рівня щодо Костянтинівської податкової інспекції. А отже, він не мав права видавати такий наказ. У частині вимоги про зобов’язання утриматися від перевірки суд відмовив – і це логічно, адже скасування наказу саме по собі унеможливлює її проведення.
Але Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 3 вересня 2019 року це рішення скасував. Чому? Бо на той момент уже існувало рішення Донецького окружного адмінсуду від 18 липня 2018 року у справі № 805/2389/17-а, яким відмовлено в задоволенні позову заводу до ДФС про скасування наказу № 16. Апеляційний суд вирішив: раз наказ ДФС № 16 залишився чинним, то й похідний від нього наказ № 87 – законний.
Чесно кажучи, логіка апеляційного суду викликає запитання. Наявність чинного наказу вищого органу ще не означає, що виконавець правильно застосував закон.
Чому Верховний Суд не погодився з апеляцією
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу заводу в порядку письмового провадження, звернув увагу на ключовий момент. Підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України чітко визначає: наказ про проведення документальної позапланової перевірки в такому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня.
Хто є контролюючим органом вищого рівня щодо Костянтинівської ОДПІ? Головне управління ДФС у Донецькій області. Або ж безпосередньо Державна фіскальна служба України. Але точно не Офіс великих платників податків.
Це різні структури з різними повноваженнями. І Податковий кодекс України не передбачає можливості делегувати право на видання такого наказу. Тобто навіть якщо ДФС своїм наказом № 16 доручила Офісу ВПП провести перевірку, цього недостатньо. Закон вимагає, щоб наказ видавав саме контролюючий орган вищого рівня – без варіантів.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на важливу деталь: посадові особи контролюючого органу фактично так і не приступили до проведення перевірки на підставі наказу № 87. Тобто наказ залишився нереалізованим. А це означає, що він міг бути предметом судового контролю – суди обох інстанцій це підтвердили.
Верховний Суд послався на власну попередню практику. Зокрема, на постанови від 15 серпня 2018 року у справі № 813/4649/15 та від 5 березня 2020 року у справі № 809/2056/15. У цих рішеннях Суд уже висловлював аналогічну позицію: оскарження наказу про податкову перевірку є обґрунтованим, якщо він прийнятий неналежним органом.
Керуючись статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції. Наказ № 87 – протиправний.
Що це означає для бізнесу
Історія заводу – не поодинокий випадок. Податкові органи нерідко припускаються помилок навіть на етапі призначення перевірки. І оскарження наказу про податкову перевірку – це законний спосіб зупинити незаконні дії ще до того, як вони призведуть до донарахувань.
Ключовий урок цієї справи: завжди перевіряйте, чи має контролюючий орган повноваження призначати перевірку саме на тій підставі, яку він вказав. Підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України – це специфічна норма з обмеженою сферою застосування. Вона дозволяє перевірку лише тоді, коли одночасно виконуються дві умови.
По-перше, стосовно посадових осіб, які проводили попередню перевірку, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. По-друге, наказ видає саме контролюючий орган вищого рівня – і ніхто інший.
Якщо хоча б одна з цих умов не дотримана – оскарження наказу про податкову перевірку має всі шанси на успіх.
До речі, завод також домігся компенсації судових витрат. Верховний Суд стягнув на його користь 4 014 гривень судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків. Сума невелика, але показова – державний орган відповів за свою помилку фінансово.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – уважно вивчіть підстави, зазначені в наказі про перевірку. Порівняйте їх із тим, що написано в Податковому кодексі. І не бійтеся звертатися до суду. Практика Верховного Суду у справі № 805/1152/17-а підтверджує: коли закон на вашому боці, шанси на успіх цілком реальні. Головне – вчасно помітити перевищення повноважень і не пропустити строки для оскарження.