Оскарження постанови ВЛК – це не безнадійна справа, як може здатися на перший погляд. Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/15136/24 показав: якщо військово-лікарська комісія проводить огляд із порушенням процедури, її рішення цілком реально скасувати. Давайте розберемо цю історію детально – вона стане у пригоді кожному, хто сумнівається у справедливості вердикту ВЛК.
Що трапилося
У квітні 2024 року військовозобов’язаний (назвемо його позивачем) пройшов медичний огляд у Військово-лікарській комісії. На руках у нього було направлення №555/1 від 8 квітня 2024 року. За підсумками огляду комісія винесла постанову, оформлену довідкою ВЛК №73/1684 від 10 квітня 2024 року. Вердикт – придатний до військової служби.
Позивач із таким рішенням не погодився. І, як з’ясувалося згодом, мав для цього вагомі підстави. Він звернувся до суду з вимогою визнати постанову протиправною та зобов’язати комісію провести повторний медичний огляд – уже з урахуванням усіх його захворювань.
Ключовий момент: відповідачі – і сам ТЦК, і ВЛК – навіть не подали відзив на позов. Жодного. Суд розцінив це як фактичне визнання позовних вимог, хоча й не зупинився лише на цьому. Він ретельно дослідив усі обставини справи.
Чому суд засумнівався у законності постанови
Оскарження постанови ВЛК у цій справі виявилося успішним через низку процедурних порушень. Суд звернув увагу на кілька критичних моментів, які часто залишаються поза увагою самих військовозобов’язаних.
По-перше, картка обстеження позивача. У ній були відмітки про огляд терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, дерматовенерологом, психіатром і стоматологом. Набір лікарів начебто відповідав вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого наказом Міністра оборони №402). Але далі починаються проблеми.
У цій же картці не виявилося жодних відміток про проходження обов’язкових лабораторних досліджень. А це вже серйозний дзвіночок.
Які аналізи та обстеження мають передувати огляду
Тут варто зробити невеликий відступ і пояснити, що саме вимагає закон. Пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення №402 чітко перераховує перелік досліджень, які проводяться до початку медичного огляду військовозобов’язаного:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- серологічний аналіз крові на ВІЛ, гепатит B (HbsAg), гепатит C (anti-HCV), реакція на сифіліс (RW);
- визначення групи крові та резус-належності;
- рентген органів грудної клітки;
- ЕКГ.
Крім того, для осіб старше 40 років обов’язковими є вимірювання внутрішньоочного тиску та аналіз крові на цукор.
У нашому випадку позивач був старшим за 40 років. Отже, до нього застосовувалися розширені вимоги. Але суд не знайшов у матеріалах справи жодного доказу того, що хоча б частина цих досліджень реально проводилася. І це при тому, що за законом саме на відповідача – тобто на ВЛК – покладається обов’язок довести правомірність своїх дій.
Що ще пішло не так
Ще один тривожний сигнал: у позивача був встановлений діагноз – загострення хронічного ерозивного гастриту. Але матеріали справи не містили жодних підтверджень того, що комісія взагалі брала це захворювання до уваги під час ухвалення рішення. Не кажучи вже про супутні хвороби та можливі ускладнення.
Іншими словами, комісія оглянула людину, визнала придатною, але при цьому не спромоглася задокументувати, на підставі чого вона дійшла такого висновку. Суд обґрунтовано визнав такий підхід неприйнятним.
Варто також згадати: Положення №402 прямо вимагає, щоб лікарі ВЛК знайомилися з медичною документацією військовозобов’язаного – виписками, амбулаторною карткою, даними з електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ). Суд не побачив у справі доказів того, що ця вимога була виконана.
Що вирішив суд
Одеський окружний адміністративний суд визнав постанову ВЛК, оформлену довідкою №73/1684 від 10 квітня 2024 року, протиправною та скасував її. Крім того, суд зобов’язав Військово-лікарську комісію провести повторний медичний огляд позивача – уже з дотриманням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням усіх наявних у нього захворювань.
Позов задовольнили частково, але по суті – повністю. Усе, чого домагався позивач, він отримав. Більше того, суд стягнув із ТЦК на його користь 1211,20 грн судового збору.
Ключові норми, на які спирався суд: стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України (обов’язок суб’єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення) та згадане вище Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Якщо ВЛК не може підтвердити, що діяла за процедурою, – її постанова не витримує судової перевірки.
Практичний урок із цієї справи
Оскарження постанови ВЛК має реальні шанси на успіх, коли в основі лежать не просто емоції чи суб’єктивне невдоволення, а конкретні процедурні порушення. Ось на що варто звертати увагу під час проходження комісії:
- чи всі обов’язкові аналізи вам провели до огляду лікарями;
- чи зафіксовані результати цих досліджень у картці обстеження;
- чи взяли лікарі до уваги ваші наявні діагнози та медичні документи;
- чи всіх обов’язкових спеціалістів ви пройшли.
Якщо хоча б на одне з цих питань відповідь негативна – це вже привід замислитися над оскарженням. І пам’ятайте: мовчання ВЛК у суді, як показала справа №420/15136/24, може зіграти на вашу користь. Ненадання відзиву суд цілком може розцінити як визнання позову. Користуйтеся цим правом розумно – і не бійтеся відстоювати свою позицію.