Оскарження постанови ВЛК – це не просто юридична процедура, а часом єдиний спосіб довести, що медичний огляд провели «для галочки». Саме така історія сталася з військовозобов’язаним із Дніпра, чию справу №160/4909/26 розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Уявіть: людина з 2020 року перебуває на психіатричному обліку, неодноразово лікувалась у стаціонарі, постійно приймає ліки. А потім за один день проходить військово-лікарську комісію – і отримує вердикт «придатний». Без жодних медичних документів про свій реальний стан. Звучить абсурдно, правда? Проте на практиці таке трапляється, і ця справа – яскравий тому доказ.
Як усе почалося
У січні 2026 року чоловіка затримали та доставили для проходження ВЛК. Того ж дня, 5 січня, комісія винесла постанову, оформлену як довідка №32026-0105-2202-3402-3. Діагноз – F41.2, змішаний тривожний та депресивний розлад. І попри цей діагноз, чоловіка визнали придатним до військової служби та одразу направили до лав ЗСУ.
Що тут не так? По-перше, ще в липні 2025 року цього ж чоловіка вже направляли на ВЛК, і тоді комісія не змогла визначити ступінь придатності – його скерували до психіатра за додатковим висновком. Висновок він отримати не встиг – захворів, а в січні його мобілізували. По-друге, медичний заклад – КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР – підтвердив, що чоловік справді перебуває на обліку з психіатричним захворюванням.
Але ВЛК чомусь не взяла ці обставини до уваги.
Що пішло не так під час медогляду
Тут важливий момент. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони №402 від 14 серпня 2008 року), перед оглядом військовозобов’язаного ТЦК зобов’язаний отримати дані з психоневрологічних, наркологічних та інших диспансерів. Тобто це не просто формальність – це обов’язкова частина процедури.
Крім того, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко вимагає: для встановлення діагнозу лікарі повинні провести відповідні клінічні та інші дослідження. Без них висновок – це просто припущення. А в матеріалах справи не знайшлося жодного доказу того, що позивачу проводили бодай якісь діагностичні заходи, окрім поверхневого огляду.
І ось тут криється головна проблема: неповний медичний огляд – це не дрібниця. Це пряме порушення пунктів 3.4 і 3.5 Положення №402. Суд наголосив: чинне законодавство не спрощувало процедуру медичного огляду під час мобілізації. ВЛК не має права пропускати обов’язкові етапи.
Чому суд став на бік позивача
Суддя чітко розмежував два питання. Перше – оцінка самого діагнозу. Це виключно компетенція лікарів, і суд не втручається в медичні висновки. Тут усе логічно: суддя не психіатр, щоб визначати, чи підпадає F41.2 під ту чи іншу статтю Розкладу хвороб.
А от друге питання – дотримання процедури – це вже юридична площина. І саме тут суд виявив серйозні порушення. Немає результатів обстежень? Немає даних із психоневрологічного диспансеру, хоча людина роками на обліку? Не досліджені медичні документи? Усе це означає одне: постанова ВЛК є необґрунтованою.
Суд також послався на частину другу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: рішення суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, пропорційним і прийнятим з урахуванням усіх обставин. Спірна постанова ВЛК цим критеріям не відповідала.
Окрема історія: бездіяльність військової частини
Позивач через адвоката звернувся до командування військової частини із заявою про повторне проходження ВЛК. Чим усе закінчилося? Нічим. Відповіді не було.
Командування частини у відзиві заперечувало: мовляв, адвокат не направила запит на офіційну адресу, неправильно оформила ордер, та й сам запит датований днем подання позову. Але суд визнав таке ігнорування звернення протиправною бездіяльністю.
Тут варто зазначити: військова частина повідомила, що станом на березень 2026 року позивач уже перебував на лікуванні з тим самим діагнозом – змішаний тривожний та депресивний розлад. Тобто хвороба нікуди не поділася, і це лише підтверджує, що початковий висновок ВЛК був щонайменше сумнівним.
Що вирішив суд
29 червня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов частково. Постанову ВЛК від 5 січня 2026 року визнали протиправною та скасували. Крім того, суд зобов’язав військову частину направити військовослужбовця на повторний медичний огляд – уже з дотриманням усіх вимог Положення про військово-лікарську експертизу.
Суд також стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Цікаво, що суд послався на правову позицію Верховного Суду зі справи №160/2592/23: мобілізація – це завершена процедура, і просте скасування окремих її етапів не завжди повертає людину до попереднього стану. Саме тому належним способом захисту тут виступає не просто скасування постанови ВЛК, а зобов’язання провести повторний огляд за всіма правилами.
Про що варто пам’ятати
Коли ви проходите ВЛК, пам’ятайте: лікарі зобов’язані дослідити вашу медичну історію. Якщо ви перебуваєте на обліку в диспансері, маєте хронічні захворювання або інвалідність – ця інформація має бути врахована. Не просто з ваших слів, а через офіційні запити до медичних установ.
Сам факт наявності діагнозу в довідці ВЛК ще не означає, що комісія справді заглибилась у вашу ситуацію. Іноді – як у цій справі – діагноз записують, але реального обстеження не проводять. Формально поле заповнене, а по суті – порожнє.
Ну і головне: оскарження постанови ВЛК через суд – це робочий механізм. Так, це потребує часу, зусиль і грамотного юридичного супроводу. Але як показує справа №160/4909/26, коли процедуру порушено, суд готовий це визнати. Байдуже, чи йдеться про неповний огляд, чи про ігнорування медичних документів – закон на вашому боці, якщо ви можете довести, що правила були порушені.