Оскарження рішення ВЛК не завжди починається в залі суду. Часто все вирішує звичайна заява, яку хтось просто забув розглянути. Саме таку історію розібрав Полтавський окружний адміністративний суд у справі № 440/12659/25.
Для початку нагадаю, що таке ВЛК. Це військово-лікарська комісія, яка визначає, чи придатна людина за станом здоров’я до служби. Саме від її висновку залежить, чи підпишуть наказ про призов. Тому формальний підхід комісії – це не дрібниця, а питання, яке може змінити долю людини.
Військовозобов’язаний пройшов комісію при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 19 серпня 2025 року йому видали довідку, за якою він придатний до військової служби. Із таким висновком чоловік не погодився. Його аргумент простий: лікарі не зробили всіх необхідних аналізів, тож об’єктивним висновок назвати важко.
Тут важливий момент. Коли людина не згодна з рішенням районної ВЛК, закон дає їй зрозумілий маршрут. Вона подає заяву, і її мають направити на обласну військово-лікарську комісію. Це прямо прописано в пункті 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.
Чоловік так і вчинив. 20 серпня 2025 року подав до районного ТЦК заяву з проханням направити його на обласну ВЛК. А відповіді не дочекався. Заява зависла без жодної реакції.
Далі події розгорталися стрімко. Вже 21 серпня 2025 року начальник ТЦК видав наказ про призов чоловіка на військову службу під час мобілізації. Того самого дня його зарахували до списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Тож чоловік звернувся до суду. Він просив скасувати довідку ВЛК, наказ про призов і наказ про зарахування до списків. А ще зобов’язати академію підготувати документи на звільнення.
Суд поглянув на справу під іншим кутом. Головне питання звучало так: чи правильно людина взагалі обрала спосіб оскарження рішення ВЛК?
Щоб розібратися, варто зазирнути в Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402. Цей документ вибудовує цілу систему комісій.
Є штатні ВЛК – це військово-медичні установи з гербовою печаткою і окремим штатом. До них належать Центральна військово-лікарська комісія і ВЛК регіону. А є позаштатні, до яких, зокрема, належать комісії при районних і міських ТЦК.
І ось ключове. Якщо ви не згодні з рішенням позаштатної ВЛК, спочатку йти треба не до суду, а до штатної ВЛК вищого рівня. Саме вона перевіряє, чи відповідає поставлений діагноз вимогам Положення № 402.
Суд на цьому наголосив. Перевірка того, чи дотримали всі умови медичного огляду, – це функція ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії. Тому вимоги про скасування довідки ВЛК через суд напряму не спрацювали.
Але був ще один нюанс, і саме він змінив результат.
Чоловік подав заяву про незгоду з рішенням комісії. Районний ТЦК мав розглянути її і направити людину на обласну комісію. Натомість – тиша. Ні відповіді, ні направлення.
Тут включається Закон України “Про звернення громадян”. За його правилами, якщо питання не входить до повноважень органу, той зобов’язаний протягом п’яти днів переслати звернення за належністю. І повідомити про це заявника.
Суд не знайшов у матеріалах справи доказів, що ТЦК бодай якось відреагував на заяву. А це вже класична бездіяльність – коли суб’єкт владних повноважень не вчиняє дію, яку зобов’язаний вчинити за законом.
Тому суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо розгляду заяви від 20 серпня 2025 року. І зобов’язав розглянути її та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, викладеної в судовому рішенні.
Що це дає на практиці? Оскарження рішення ВЛК вимагає правильної послідовності кроків. Спочатку – заява до ТЦК про направлення на обласну комісію. Якщо вам не відповіли – це вже самостійне порушення, яке можна довести в суді.
Решту вимог суд відхилив. Скасувати наказ про призов чи наказ про зарахування до списків у цій справі не вдалося. Бо головна проблема лежала саме в площині бездіяльності ТЦК, а не в самих наказах.
Крім того, суд послався на практику Верховного Суду – постанови від 26 лютого 2025 року у справах № 600/3273/22-а та № 240/13173/22. Вони підтверджують: висновки ВЛК оскаржують за процедурою, передбаченою Положенням № 402, а не оминаючи її.
Окремо суд стягнув на користь чоловіка судовий збір – 1064 гривні 96 копійок. Навіть часткова перемога в адміністративному спорі дає право відшкодувати витрати.
Комусь такий результат може здатися половинчастим. Але насправді це важливий сигнал. Мовчання державного органу на вашу заяву – таке саме порушення, як і неправомірне рішення. І за нього суд може зобов’язати орган діяти.
Тож якщо ви не згодні з висновком комісії, не чекайте, поки наказ про призов стане фактом. Подавайте заяву, фіксуйте її реєстрацію і стежте за відповіддю. Немає відповіді – з’являється окремий привід для суду.