Уявіть ситуацію: ви збудували торгово-офісну будівлю, а міська рада через прокуратуру вимагає сплатити пайову участь – ті самі кошти, які забудовник мав перерахувати на розвиток інфраструктури міста. І тут постає несподіване питання: а в який суд іти? Цивільний чи господарський? Саме таку дилему довелося вирішувати Верховному Суду у справі, що дійшла до касації у травні 2026 року.
Плутанина виникла через те, що відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, однак усі документи на будівництво оформлював як звичайна фізична особа. Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили: раз є ФОП – значить, спір господарський. Та Верховний Суд подивився на ситуацію інакше.
Про що взагалі спір
У червні 2025 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах Ужгородської міської ради. Вона просила стягнути з відповідача 305 846,29 грн. Із цієї суми 244 800 грн – безпідставно збережені кошти пайової участі, решта – інфляційні нарахування та 3 % річних за прострочення.
Прокуратура подала позов до відповідача саме як до фізичної особи. Бо й земельна ділянка, й містобудівні умови, й декларація про готовність об’єкта – усе було оформлене на громадянина, а не на суб’єкта господарювання.
Але суд першої інстанції розсудив інакше: об’єкт будівництва – торгово-офісна будівля, тобто призначення комерційне, отже, і спір має господарський характер. У відкритті провадження відмовили й порадили звертатися до господарського суду. Апеляція це рішення підтримала.
Ключове слово тут – юрисдикція. Тобто відповідь на запитання: який суд компетентний розглядати конкретну справу. Помилка у визначенні юрисдикції – це не технічна дрібниця. За статтями 377 і 414 Цивільного процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції є обов’язковою підставою для скасування судового рішення. І це логічно, адже право на «суд, встановлений законом» гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Чому прокуратура пішла до Верховного Суду
Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подав касаційну скаргу наприкінці 2025 року. Його аргументи були чіткими: позов пред’явлено до фізичної особи, а не до ФОПа. У повідомленні про початок будівельних робіт відповідач зазначив себе як фізичну особу. Земельна ділянка належить йому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного як фізичною особою. Жодних господарських договорів між сторонами не укладалося.
І тут важливий момент: сам факт реєстрації людини як ФОПа не означає, що всі її подальші правовідносини автоматично стають господарськими. Це як із водійським посвідченням – те, що ви вмієте керувати автомобілем, не перетворює кожен ваш вихід на вулицю на дорожній рух.
Прокуратура також звернула увагу на цілу низку правових висновків Великої Палати Верховного Суду: від справи № 553/2759/18 (березень 2020 року) до справи № 904/3276/24 (листопад 2025 року). В усіх цих рішеннях простежується одна логіка – юрисдикцію визначають не за формальним статусом сторони, а за суттю правовідносин.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду детально проаналізувала матеріали справи. І ось на чому вона наголосила.
По-перше, для розмежування цивільної та господарської юрисдикції недостатньо просто подивитися на суб’єктний склад учасників. Визначальною є правова природа спору – тобто з яких саме відносин він виник.
По-друге, згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності. Але є виняток – правочини, стороною яких є фізична особа без підприємницького статусу. Саме цей виняток і став вирішальним.
По-третє, стаття 42 Конституції України та стаття 50 Цивільного кодексу України дають людині право на підприємницьку діяльність, але не зобов’язують її завжди діяти саме як підприємець. Кожен сам обирає, у якій ролі виступати в конкретних правовідносинах.
Верховний Суд звернув увагу на очевидний факт, який чомусь залишився поза увагою попередніх інстанцій: усі без винятку документи – від містобудівних умов до декларації про готовність об’єкта – відповідач оформлював як фізична особа. Він не укладав жодних господарських договорів. Його КВЕДи (основний – діяльність у сфері права) взагалі не стосуються будівництва.
Тож спір про пайову участь у розвитку інфраструктури між органом місцевого самоврядування та фізичною особою має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Чому це рішення важливе для забудовників
Ситуація, коли людина одночасно є і громадянином, і ФОПом, трапляється часто-густо. І автоматичне «перетягування» будь-якого спору в господарську юрисдикцію лише через наявність підприємницького статусу – хибний підхід. Верховний Суд чітко нагадав: дивіться не лише на статус, а й на зміст правовідносин.
До речі, відповідач у цій справі зареєстрований як ФОП ще з 2006 року і не припиняв підприємницької діяльності. Та це не стало вирішальним аргументом. Бо набуття статусу підприємця не позбавляє людину її цивільної правоздатності. Фізична особа зберігає здатність мати майнові права та обов’язки просто через те, що вона людина – це закріплено у статтях 25 і 26 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів скасувала ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 червня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року. Справу направили до суду першої інстанції для продовження розгляду – тепер уже в порядку цивільного судочинства.
Практичний висновок для тих, хто зіткнувся з подібною вимогою про пайову участь: якщо будівництво ви оформлювали як фізична особа, то й судовий спір має розглядатися за цивільними, а не господарськими правилами. Факт наявності ФОП-статусу сам по собі нічого не змінює.