Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД – це те, що здатне серйозно вдарити по бюджету будь-якої компанії, яка працює з імпортом. У справі №600/2075/25-а йшлося про майже п’ять з половиною мільйонів гривень. І хоча податкова наполягала на своєму, суди трьох інстанцій стали на бік бізнесу. Давайте розберемося, чому так сталося і який урок із цієї історії варто винести.
Що трапилося: гроші сплачені – товару немає
ТОВ «Мартін Трейд» у 2021 році уклало три контракти з кіпрською компанією SNEL ENERGY LTD на імпорт газу вуглеводного та дизельного пального. Умови поставки були стандартними для такого бізнесу – СРТ на російсько-українському кордоні. Країна походження товару – росія.
Протягом січня-лютого 2022 року компанія перерахувала аванси на загальну суму понад 150 тисяч доларів США. Частина товару надійшла вчасно, однак на суму близько 150 046,25 доларів поставки так і не відбулися. Контрагент не повернув і гроші.
А далі – 24 лютого 2022 року. Повномасштабна війна. Залізничне сполучення з росією зупинене, частина вагонів застрягла на території України. А 9 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України ухвалює постанову №426, якою прямо забороняє ввезення товарів з російської федерації на митну територію України.
Податкова перевірка і пеня на 5,5 мільйона
Наприкінці 2024 року Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провело документальну позапланову перевірку «Мартін Трейд». Перевіряли період з 1 січня 2022 року по 8 грудня 2024 року. І знайшли порушення: за трьома контрактами імпортні операції не завершені.
Результат – податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2025 року на суму 5 486 981,67 грн пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. Підстава – пункт 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Як рахувала податкова? За кожен день прострочення – 0,3% від суми недопоставленого товару. І це справді передбачено частиною п’ятою статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції». Але є нюанс.
Рятівна норма: чому суди сказали «ні» штрафу
Ще 27 травня 2022 року набрав чинності Закон №2260-IX. Ним статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнили пунктом 13. І звучить він гранично чітко:
Відповідальність, передбачена частиною п’ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів-суб’єктів господарювання, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України №426 від 9 квітня 2022 року.
Тобто сама держава спочатку заборонила ввезення товарів з росії, а потім – абсолютно логічно – передбачила, що карати бізнес за неможливість виконати зобов’язання через цю заборону ніхто не буде.
Саме цю норму і застосували суди у справі №600/2075/25-а. Чернівецький окружний адміністративний суд у вересні 2025 року визнав податкове повідомлення-рішення протиправним. Сьомий апеляційний адміністративний суд у грудні того ж року це рішення підтримав. А 5 травня 2026 року Верховний Суд остаточно поставив крапку, залишивши касаційну скаргу податкової без задоволення.
Чому аргументи ДПС не спрацювали
Податковий орган намагався довести, що постанова КМУ №426 тут ні до чого. Мовляв, за умовами контрактів товар поставлявся на залізничну станцію в росії (СРТ – перевезення оплачене до кордону), тож ввезення на митну територію України – це вже клопіт покупця, і заборона на імпорт не могла завадити продавцю відвантажити товар.
Але суди побачили ситуацію інакше. Ключовий момент: усі три контракти передбачали постачання товару російського походження через пункти пропуску на російсько-українському кордоні. Після 24 лютого 2022 року нормальне функціонування цих логістичних ланцюгів стало неможливим. А після постанови №426 – і поготів.
Верховний Суд звернув увагу на позицію, сформульовану ним же раніше у справі №380/4914/24 (квітень 2025 року): пункт 13 статті 16 Закону «Про валюту і валютні операції» є самостійною підставою для звільнення від пені. Не треба додатково доводити ані форс-мажор, ані відсутність вини, ані щось іще. Достатньо того факту, що імпортна операція не може бути завершена саме через дію постанови КМУ №426.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прямо вказала: позивач не мав можливості отримати кошти від компанії SNEL ENERGY LTD і не мав розумної можливості уникнути або подолати наслідки прийняття цієї постанови.
А що ж форс-мажор
Крім основного аргументу – постанови №426, компанія посилалася й на форс-мажор. Хмельницька торгово-промислова палата видала сертифікати, якими засвідчила: військова агресія російської федерації та заборона імпорту – це обставини непереборної сили для конкретних контрактів «Мартін Трейд».
Суди визнали, що ці сертифікати самі по собі не були беззаперечним доказом – вони справді мали загальний характер. Проте для позитивного рішення вони й не знадобилися. Пункт 13 статті 16 Закону «Про валюту і валютні операції» спрацював і без них.
Крім того, суди звернули увагу на важливу деталь контрактів. У них було передбачено: продавець має право обмежити поставку, якщо покупець прострочив повернення залізничних вагонів. А через війну «Мартін Трейд» фізично не міг повернути 15 вагонів, які станом на липень 2025 року залишалися на станціях «Укрзалізниці». Тобто навіть без постанови №426 контрагент міг би відмовитися від поставки на законних підставах.
Що це означає для бізнесу
Рішення Верховного Суду у справі №600/2075/25-а – це ще один сигнал для податкових органів: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не може нараховуватися автоматично, якщо імпорт неможливий через державну заборону. Це не про те, щоб «відмазатися» від зобов’язань. Це про елементарну справедливість: держава забороняє – держава ж і звільняє від відповідальності за неможливість виконати те, що вона заборонила.
Якщо ваша компанія опинилася в подібній ситуації – аванс сплачено, а товар з росії не надійшов через постанову КМУ №426, варто пам’ятати про пункт 13 статті 16 Закону «Про валюту і валютні операції». Він має пряму дію, і судова практика це підтверджує.
Посилання податкової на інші обставини – умови контракту, наявність чи відсутність форс-мажору в контрагента, строки повернення вагонів – усе це відступає перед чіткою нормою закону. Як зазначила Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів ще у справі №240/25642/22, законодавець свідомо вніс зміни саме до профільного Закону, щоб звільнити суб’єктів господарювання від пені у випадках, коли імпорт із росії стає неможливим через державні обмеження. І це логічно: неможливо одночасно забороняти і карати за невиконання забороненого.