Міністерство юстиції України пояснило як правильно засвідчити переклад документів для їх використання за кордоном, під час виїзду на навчання, роботу чи укладення правочинів.
Нотаріальне посвідчення перекладу (відповідності тексту перекладу оригінальному документа) є обов’язковим і воно необхідно для юридичної сили цих документів за кордоном.
Процедура засвідчення перекладу
Засвідчити правильність перекладу можна у державного або приватного нотаріуса.
Відповідно до глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій (наказ Мін’юсту від 22.02.2012 №296/5), нотаріус засвідчує переклад:
- за усним зверненням зацікавленої особи,
- або під час проведення іншої нотаріальної дії (наприклад, посвідчення договору чи засвідчення копії документа).
У тому разі, коли нотаріус знає мови, з яких або на які перекладається документ, він може самостійно підтвердити правильність перекладу.
У випадку, коли нотаріус не володіє необхідними мовами, переклад виконує професійний перекладач. У такому випадку нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача. Для цього перекладач повинен пред’явити:
- документ, що підтверджує його кваліфікацію,
- та документ, що посвідчує особу.
Нотаріальне посвідчення перекладу
У тому разі, коли переклад проводиться разом з іншою нотаріальною дією, текст оригіналу документа та його переклад розміщуються на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою: оригінал – зліва, переклад – справа.
Переклад оригіналу повинен охоплювати весь текст документа та завершуватися підписами. Якщо переклад зроблено перекладачем, тоді його підпис розміщується під текстами і перекладу, і оригіналу.
Нотаріус також проставляє посвідчувальний напис під текстами оригіналу та перекладу, але в тому випадку, коли переклад зроблено на окремому аркуші, тоді його прикріплюють до оригіналу чи копії, прошивають та скріплюють підписом нотаріуса та його печаткою.
Відповідно до положень Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Мін’юсту від 22 грудня 2010 року №3253/5, засвідчення справжності підпису перекладача та вірності перекладу вважаються двома окремими нотаріальними діями, кожна з яких отримує свій реєстровий номер.