Гданськ, 24 червня. За кілька годин до того, як у цьому місті відкрилася Конференція з відновлення України, на дискусії YES прозвучала заява, яка змушує переглянути календар очікувань. Експрезидент Польщі Александр Квасневський дав прогноз, якого від нього, чесно кажучи, не чекали: перемир’я та припинення вогню можливе вже найближчими місяцями.
Не мир. Саме на цьому він наголосив одразу – і тут важливе кожне слово.
«Я думаю, що щось трапиться у найближчі місяці. Не мир. Тому що я не вірю, що поки Путін є лідером Росії, ця країна буде зацікавленою у реальному мирі, і, звичайно, не у справедливому мирі. Але я думаю, що ми близькі до певного перемир’я, до нової ситуації».
Формулювання гранично чітке. Квасневський не обіцяє того, чого не може бути за нинішнього господаря Кремля. Він говорить про інше: проміжну зупинку, паузу в гарячій фазі. І називає це «штормом перед тишею».
Чому психологія змінилась
Квасневський вказав на фактор, який рідко потрапляє в офіційні зведення, але який, за його оцінкою, ламає внутрішню картину війни в самій Росії. Українські безпілотники.
Так, ті самі. Удари по Москві, Санкт-Петербургу, інших містах. Вони, на думку експрезидента, змінили психологічну ситуацію в РФ. Війна перестала бути чимось, що відбувається десь далеко на території сусіда. Вона прийшла додому.
І ось тут — ключ до його логіки щодо перемир’я. Коли небо над власним містом перестає бути безпечним, простір для маневру звужується. Навіть для тих, хто звик діяти з позиції сили.
Квасневський описує поточний момент саме так: не затишшя, не глухий кут, а «шторм перед тишею». Тиша в цій метафорі — це і є режим припинення вогню. Не фінал. Перепочинок. Момент, коли сторони візьмуть паузу, не вирішивши жодного з фундаментальних питань.
Що має статися паралельно
Тут Квасневський виходить на другий, не менш важливий трек. Будь-яке перемир’я, за його словами, має супроводжуватися двома конкретними кроками з боку союзників.
Перше — справжні гарантії безпеки. Не декларації. Не меморандуми. Реальний механізм, який унеможливить повторення лютого 2022-го після паузи.
Друге — вступ України до Євросоюзу. Квасневський ставить це в один ряд із безпековими гарантіями, і така зв’язка не випадкова. Для східноєвропейського політика, який сам провів свою країну через євроінтеграцію, членство в ЄС — це не просто про економіку. Це про цивілізаційний вибір, який неможливо скасувати однією танковою колоною.
Контекст, що підсилює прогноз
Заява Квасневського лягає на кілька паралельних сигналів, які останніми тижнями надходять із різних точок.
18 червня The Economist повідомив: після саміту G7 відновилися неформальні контакти з Росією. Жодних офіційних підтверджень, звісно, немає — але сам факт публікації у виданні такого рівня говорить про те, що дипломатичний лід почав рухатись.
Окрема лінія — переговори між Україною та командою Дональда Трампа. Трамп послідовно обіцяє швидке завершення війни в разі повернення до Білого дому, і сам факт діалогу з Києвом на цьому рівні — серйозний маркер.
Володимир Зеленський зі свого боку неодноразово заявляв про готовність до припинення вогню та переговорів — включно з прямим діалогом лідерів. Це не новина, але в комбінації з іншими сигналами вона набуває іншої ваги.
А от позиція Кремля залишається жорсткою. Путін говорить про «готовність» до переговорів, але виключно на базі стамбульських домовленостей. Що це означає? Відмова України від НАТО. Радикальне скорочення ЗСУ. Іншими словами — умови, які Київ ніколи не прийме як фінальний договір.
Саме тому Квасневський і розділяє «перемир’я» та «мир». Перше — тактична пауза, яка може стати реальністю за лічені місяці. Друге — стратегічне врегулювання, неможливе, поки Путін залишається при владі.
І в цьому розрізненні — вся суть прогнозу.