Переведення військовослужбовців з дітьми з інвалідністю до 18 років ближче до місця проживання дитини отримало окрему опору в рішенні Головнокомандувача ЗСУ. 31 жовтня він доручив командувачам видів і родів військ, а також керівникам органів військового управління неухильно дотримуватися положень про проходження військової служби під час розгляду рапортів про переведення за сімейними обставинами. Про це в четвер, 5 листопада, повідомив Офіс військового омбудсмена.
Якщо перекласти це з мови наказів на звичайну мову, виходить ось що. Військовий, який виховує та утримує дитину з інвалідністю, може просити про службу поряд із нею. І командир, який розглядає такий рапорт, більше не має відписуватися загальною фразою про недоцільність.
Що насправді змінилося
Рішення від 31 жовтня не створює нової пільги. Воно нагадує командирам, що норми про переведення за сімейними обставинами існують і їх потрібно виконувати. Ключове слово тут – неухильно, тобто без вибіркового підходу, коли одному погоджують, а іншому відмовляють мовчки.
Адресований документ не рядовим військовим, а тим, хто ухвалює рішення: командувачам видів і родів військ, керівникам органів військового управління. Саме вони розглядають рапорти. І саме з них тепер питатимуть за формальні відписки.
Юридична природа цього рішення теж має значення. Це не закон і не постанова уряду, а вказівка всередині системи, яка зобов’язує командирів застосовувати вже чинні норми. Тому в рапорті варто посилатися і на рішення від 31 жовтня, і на положення про проходження військової служби, і на документ, який підтверджує інвалідність дитини.
Куди можуть перевести
Переведення військовослужбовців з дітьми з інвалідністю відбувається до військової частини або органу військового управління за місцем проживання дитини. Якщо такої частини поблизу немає, розглядають найближчу можливу місцевість.
Посада може бути рівнозначною або нижчою. Про збереження попередньої посади чи про підвищення в документі не йдеться, і це краще зрозуміти заздалегідь. Людина сама вирішує, що для неї важливіше: посада чи щоденна присутність у житті дитини.
Що вважати близькістю, прямо не вимірюють у кілометрах. На практиці орієнтуються на відстань, яку реально подолати протягом дня, і на наявність сполучення. Якщо дитина живе в селі, а найближча частина стоїть у райцентрі, це вже краще, ніж служба за тисячу кілометрів від дому.
Варіанти виглядають так:
- військова частина за місцем проживання дитини;
- орган військового управління в тому ж місті або районі;
- найближча можлива місцевість, якщо поруч відповідних частин немає;
- рівнозначна посада або нижча, якщо є вакансія.
Хто може розраховувати на переведення
Йдеться про військовослужбовців ВСУ, які виховують і утримують дитину з інвалідністю віком до 18 років. Формулювання виховують і утримують передбачає реальну участь у житті дитини, а не сам лише запис у свідоцтві про народження.
На практиці це означає, що батько або мати, які фактично доглядають дитину, мають підстави для рапорту. Одинокі батьки, опікуни та піклувальники теж потрапляють у цю логіку, хоча прямо в повідомленні про них не сказано.
У тексті немає жодних умов щодо вислуги, звання чи конкретного моменту подання рапорту. І це логічно. Ідеться про сімейну обставину, а не про заохочення за роки служби, тож чекати певної дати не потрібно.
Як скласти рапорт, який не загублять
Найчастіша причина невдач – не відмова як така, а слабко оформлений рапорт. Тому варто зробити кілька простих речей:
- чітко сформулювати прохання: переведення до конкретної частини або до найближчої можливої місцевості;
- назвати причину: виховання й утримання дитини з інвалідністю до 18 років;
- додати копії: свідоцтво про народження дитини, документ про встановлення інвалідності, довідку про зареєстроване місце проживання, за потреби – рішення про опіку чи піклування;
- попросити зареєструвати рапорт і залишити собі копію з відміткою про прийняття.
Копія з відміткою – не бюрократія заради бюрократії. Якщо справа дійде до оскарження, саме вона доведе, що рапорт подавали, а не загубили в канцелярії.
Чому можуть відмовити
Під час ухвалення рішення враховується рівень укомплектованості військових частин. Ця умова цілком законна, але вона не перетворює переведення на автоматичну послугу. Простіше кажучи, право просити є, а гарантії отримати саме бажану посаду немає.
Різниця між законною відмовою та відпискою полягає в обґрунтуванні. Якщо командир пише, що в частині за місцем проживання дитини немає вільних посад за вашою спеціальністю, це одна справа. Якщо ж у відповіді лише сухе в переведенні відмовлено, це вже привід сперечатися далі.
Окремо тримайте в голові послідовність. Спочатку частина за місцем проживання дитини, потім найближча можлива місцевість. Якщо ви просите лише про конкретне місто і там місць немає, відмова виглядатиме логічно. Тому краще одразу зазначати альтернативу.
Якщо рапорт не задовольнили
Якщо рапорт про переведення військовослужбовців з дітьми з інвалідністю не задовольнили, є кілька кроків поспіль:
- попросіть письмову відмову з посиланням на конкретні норми;
- оскаржте рішення по команді, до вищого штабу;
- зверніться до Офісу військового омбудсмена;
- за потреби йдіть до суду або до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Кожен крок має сенс робити письмово. Усні обіцянки не залишають слідів, а скарга з датою – залишає.
Що це означає для родини
Зміни, про які оголосив Офіс військового омбудсмена, важливі не самі по собі. Вони працюють лише тоді, коли військовий знає про своє право і готовий його відстоювати.
Дитина з інвалідністю потребує не героїчних листів, а дорослого поруч. Переведення військовослужбовців з дітьми з інвалідністю ближче до дому – це саме про таку присутність, а не про пільгу заради пільги.
Тож якщо у вашій ситуації є така дитина, не варто чекати, поки хтось інший напише рапорт за вас. Зберіть документи, сформулюйте прохання з альтернативами, зареєструйте папір. І якщо відмова виявиться беззмістовною, у вас є куди йти далі.