Коли у травні Головнокомандувач Олександр Сирський проінспектував 72 військові частини, результати здивували навіть скептиків. За підсумками перевірок вісім підрозділів втратили право самостійно проводити підготовку мобілізованих – і це лише початок серйозних змін у системі БЗВП (базової загальновійськової підготовки). Адже від того, як новачок стріляє, ховається від дрона чи накладає турнікет, залежить його життя вже на першій позиції.
Рішення ухвалили не спонтанно – йому передував масштабний контроль. Ще раніше десятки частин отримали дозвіл готувати мобілізованих на власній базі, без відряджання до навчальних центрів. Ідея була слушною: прискорити процес, наблизити його до реальних потреб конкретного підрозділу. Але на практиці далеко не скрізь спрацювало.
Головком особисто заявив: «За підсумками контролю ухвалено низку управлінських рішень, зокрема й жорстких». Цю заяву він оприлюднив на своїй сторінці. Вісім військових частин одномоментно втратили право самостійно проводити підготовку мобілізованих. Окремим бригадам і полкам доручили переглянути власні спроможності, покращити умови та зміст навчання новобранців.
Звідки така різниця? Чому одних покарали, а іншим дали шанс? Ситуація нагадує школу, де є директори, яким небайдуже, а є ті, хто просто «відбуває номер». У війську це спрацьовує так само: там, де командири не переймаються побутом, не оновлюють навчальну базу і не спілкуються з людьми, якість одразу падає. Інструктор, який не чує зворотного зв’язку від учорашнього цивільного, не зможе виправити помилки до бою.
Людський чинник і проблема СЗЧ
Система БЗВП – це не лише стрільби та тактика. Це адаптація людини, яка ще місяць тому не тримала зброї, до армійського ритму. І коли новачок потрапляє в середовище байдужості, у нього з’являється спокуса самовільно залишити частину. Скорочено такі випадки називають СЗЧ. Статистика проста: у підрозділах, де командири піклуються про підлеглих – нормальне харчування, людське ставлення, чесна розмова – кількість СЗЧ мізерна. І навпаки.
Тут важливий момент: Сирський наголосив, що «недоторканних немає». Це означає, що жоден командир не зможе сховатися за регаліями чи минулими заслугами. Базова підготовка мобілізованих мусить відповідати єдиним високим стандартам – незалежно від того, чи це тилова частина, чи бойова бригада з багатим досвідом.
Чому вісім – це лише початок
Позбавлення права – не просто адміністративний штурхан. По суті, це сигнал усій армії: підготовка мобілізованих стає пріоритетом, який контролюватимуть так само жорстко, як виконання бойових наказів. Ті вісім частин тепер зобов’язані відправляти новобранців до централізованих навчальних центрів, де програму вичитують досвідчені інструктори, а умови перевірені часом. Для самих підрозділів це втрата гнучкості: замість того щоб готувати бійця під власну специфіку, доведеться отримувати готового «універсального» солдата й донавчати його вже в строю.
Але чи варто шкодувати? Давайте поміркуємо: якщо командир не спромігся налагодити елементарний курс, чи зможе він взагалі ефективно керувати підрозділом у бою? Мабуть, ні.
Нові реалії: від дронів до зворотного зв’язку
Програма підготовки не стоїть на місці – вона постійно адаптується до війни, яка стала полем битви технологій. Вже до базового курсу включили практичні тренування з виявлення та знищення ворожих безпілотників малого класу – тих самих коптерів та FPV-дронів, які перетворили передову на смертельну пастку для неуважних. Новобранець тепер вчиться не просто маскуватися, а й працювати в групі, яка здатна нейтралізувати повітряну загрозу.
Паралельно Головком заслухав пропозиції від командувань родів військ та бойових бригад. Усі розуміють: якісна підготовка мобілізованих – це не просто галочка у звіті. Від неї напряму залежить, скільки хлопців і дівчат повернуться додому живими. Тому в програму додають більше практичних занять, моделюють стресові ситуації, учать ухвалювати рішення за секунди.
І все це відбувається на тлі величезного скандалу, який, чесно кажучи, був потрібен. Він оголив проблеми, які накопичувалися місяцями, але тепер їх вирішують не кулуарно, а з публічним розголосом та жорсткими управлінськими рішеннями. Мобілізовані, які щойно прибули до військкоматів, навряд чи знають про ці перевірки, але саме вони першими відчують результат. Бо тепер навчання обіцяють підняти на такий рівень, де поняття «формальність» просто не має права на існування.
Життя солдата в окопі починається не з першого пострілу – воно починається з того, наскільки серйозно його готували до цього пострілу в тилу. І коли верховний головнокомандувач каже, що «ставлення до людей принципово відрізняє нас від агресора», він має на увазі саме це: право на гідну, чесну підготовку, без підробок і халатності.