Підроблені документи в суді – це не лише кримінальний ризик для тієї сторони, яка їх подає, а й гарантований шлях до програшу навіть тоді, коли перша інстанція вже стала на ваш бік. Саме так сталося у справі №910/19919/21, де адвокатське об’єднання спочатку виграло, а потім втратило все – через висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи.
Давайте розберемо цю історію детально. Вона містить одразу кілька уроків для кожного, хто будує судову стратегію на документальних доказах.
Суть спору: гонорар у 6,8 мільйона і три загадкові документи
У серпні 2017 року Адвокатське об’єднання “Радник” (далі – АО “Радник”) уклало договір про надання правової допомоги з ТОВ “Світильнянське”. За умовами цього договору об’єднання зобов’язувалося захищати інтереси клієнта в судах, кримінальних провадженнях, перед державними органами – словом, усюди, де це могло знадобитися.
Оплата, як це часто буває в адвокатських договорах, не мала фіксованої суми. Її мали визначати окремими актами наданих послуг. І ось тут починається найцікавіше.
Протягом 2017–2018 років клієнт сплатив адвокатам 1 645 000 гривень. Сторони підтверджують це платіжними дорученнями та трьома проміжними актами. Але позивач стверджував, що насправді юридичних послуг було надано аж на 6 800 000 гривень. Різницю в 5 155 000 грн, за версією АО “Радник”, клієнт не сплатив.
Щоб довести це, адвокатське об’єднання подало до суду три ключові документи. Перший – акт приймання-передачі послуг від 17 грудня 2018 року на 6,8 млн грн. Другий – протокол робочої наради від тієї ж дати, де представники сторін нібито погодили цю суму. Третій – договір поруки з ТОВ “Стор-Агро”, яке мало солідарно відповідати за боргом.
Крім суми основного боргу, позивач нарахував 958 619,93 грн інфляційних втрат і 450 391,64 грн трьох відсотків річних. Загальна ціна позову склала 6 564 011,57 грн.
Перша інстанція: перемога позивача
Господарський суд міста Києва у липні 2022 року повністю задовольнив позов. Стягнув солідарно з обох компаній усю заявлену суму. Суд першої інстанції відхилив клопотання відповідачів про призначення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. Здавалося б – фінальна крапка.
Але ні. Відповідачі пішли в апеляцію, і саме там справа отримала абсолютно несподіваний поворот.
Що виявила експертиза
Північний апеляційний господарський суд визнав, що місцевий суд безпідставно відмовив у призначенні експертизи, чим порушив право відповідачів на судовий захист. У жовтні-листопаді 2022 року апеляція призначила експертизу документів.
Результати, викладені у висновку експертів №4452/23-34/4453/4454/23-33/4455/23-32 від 9 липня 2025 року, виявилися нищівними для позивача. Експерти встановили:
- Акт приймання-передачі послуг на 6,8 млн грн було виготовлено шляхом монтажу. Спочатку на чистому аркуші хтось поставив підпис від імені директора ТОВ “Світильнянське”, а вже потім поверх цього підпису надрукували текст документа.
- Договір поруки з ТОВ “Стор-Агро” теж виготовили за допомогою монтажу. Підпис директора спочатку передавили з якогось зразка, обвели пастою, а тоді надрукували текст договору поверх готового підпису.
- Протокол робочої наради АО “Радник” хоч і не містив ознак монтажу, але його третій аркуш із печатками та підписами не належав до перших двох. Папір відрізнявся за товщиною та лінійними розмірами. Відбулася заміна аркушів.
Чесно кажучи, рідко зустрінеш справу, де експертний висновок настільки однозначно вказує на підроблення. Апеляційний суд визнав ці документи недопустимими доказами. А без них у позивача просто не залишилося аргументів: інших доказів, які б підтверджували надання послуг саме на 5 155 000 грн, АО “Радник” не подало.
Крім того, суд звернув увагу на відсутність замовлень (доручень) клієнта, які за умовами договору мали визначати конкретні види й обсяги послуг. Не було й одиниць виміру чи вартості кожної окремої послуги – лише загальна сума в 6,8 млн грн. Без деталізації. Без розрахунків.
У лютому 2026 року апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та повністю відмовив у задоволенні позову. Більше того – стягнув із АО “Радник” судовий збір за апеляцію та понад 183 тисячі гривень витрат на проведення експертизи.
Що сказав Верховний Суд
Адвокатське об’єднання не здалося й подало касаційну скаргу. Посилалося на те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в подібних справах, не дослідив усі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про долучення заяв свідків.
Але 17 червня 2026 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставила крапку. Суд визнав, що справи, на які посилався скаржник, не є подібними до цієї – там ішлося про розумність гонорару адвоката та розподіл судових витрат, а не про підроблені документи. Касаційне провадження в цій частині закрили на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо інших доводів – Верховний Суд наголосив, що він не має права переоцінювати докази чи встановлювати нові обставини. Це функція судів першої та апеляційної інстанцій. А апеляційний суд, за висновком касації, діяв у межах закону: і коли призначав експертизу, і коли відхиляв заяви свідків, поданих лише на стадії апеляції.
Постанова апеляційного суду залишена без змін.
Чому ця справа важлива для вас
Тут важливий момент, який варто запам’ятати кожному юристу та бізнесмену. Відповідачі у цій справі не заперечували, що їхні посадові особи могли передавати адвокатам чисті аркуші з підписами та печатками – як вони пояснили, це робилося в екстреній ситуації під час рейдерської атаки. Суд апеляційної інстанції кваліфікував це як крайню необережність, але не як згоду на будь-які суми чи зобов’язання.
І це підводить нас до простого, але критичного правила: чисті аркуші з вашими підписами – це зброя, яку ви добровільно вкладаєте до рук іншої сторони. Навіть якщо ви впевнені в порядності контрагента, така практика рано чи пізно може вийти боком.
З іншого боку, ця справа – нагадування про те, що експертиза документів у господарському процесі здатна повністю змінити хід розгляду. Іноді саме вона стає тим останнім рубежем, який відділяє правду від підробки. Господарський процесуальний кодекс України надає суду апеляційної інстанції право призначати експертизу, навіть якщо перша інстанція цього не зробила. Тож якщо у вас є обґрунтовані сумніви щодо справжності доказів опонента – не зволікайте з відповідним клопотанням.
Ну і наостанок: стаття 269 Господарського процесуального кодексу України чітко обмежує можливість подавати нові докази в апеляції. Докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках – якщо сторона доведе, що не могла подати їх раніше з об’єктивних причин. У справі №910/19919/21 позивач намагався долучити заяви свідків, яких просто не існувало на момент ухвалення рішення в першій інстанції. Суд цілком законно їх відхилив.
Підроблені документи – це завжди ходіння по тонкій кризі. І як показує практика Верховного Суду, рано чи пізно крига ламається. Причому боляче – разом із судовими витратами, які лягають на плечі тієї сторони, яка намагалася ввести суд в оману.
