Підсудність справи про банкрутство визначається за адресою боржника в ЄДР. Але що робити, коли цю адресу змінили незаконно — буквально за день до подання заяви? Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 911/427/26, і висновки, яких дійшла колегія суддів, варто знати кожному, хто має справу з боржниками.
Давайте розберемося по порядку, бо ця історія — майже детектив.
Що сталося між компаніями
ТОВ «Факторингова компанія “Фонд боргових зобов’язань”» уклала з ТОВ «Інтер Вей Капітал» договір факторингу ще у серпні 2022 року. Фактор перерахував клієнту понад 223 мільйони гривень — гроші пішли на фінансування, а клієнт відступив права вимоги за кредитним договором.
Через три роки сторони підписали додаткову угоду про розірвання договору. Кошти, які фактор сплатив, підлягали поверненню до кінця 2025 року. Частину боргу — 100 мільйонів — клієнт повернув, а от залишок у розмірі 123 640 000 грн так і завис.
16 лютого 2026 року факторингова компанія подала до Господарського суду Київської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. І ось тут починається найцікавіше.
Реєстраційний «сюрприз» за три дні до заяви
Ще 13 лютого 2026 року щодо ТОВ «Інтер Вей Капітал» були проведені реєстраційні дії, які сам боржник пізніше назве рейдерськими. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЄДР) одномоментно змінили:
- склад учасників товариства,
- керівника,
- місцезнаходження — з Дніпра на Обухів Київської області.
Саме на підставі цих «свіжих» даних у ЄДР факторингова компанія й визначила підсудність — звернулася до суду за новою адресою боржника, у Київську область.
Колишній директор та приватний нотаріус не стали чекати. Вже 14 лютого вони подали скарги до Міністерства юстиції України з вимогою визнати реєстраційні дії незаконними. І Мін’юст відреагував оперативно: наказом № 380/5 від 16 лютого 2026 року скарги задовольнили, а всі три реєстраційні дії від 13 лютого визнали вчиненими з порушенням закону та скасували.
17 лютого в ЄДР відновили попередні дані: власник — АТ «Генезис Капітал», директор — попередній, адреса — місто Дніпро.
Що вирішили суди
Місцевий господарський суд Київської області 10 березня 2026 року відкрив провадження у справі про банкрутство. Логіка суду була такою: на момент подання заяви (16 лютого) в ЄДР значилася київська адреса, кредитор орієнтувався на офіційні дані — отже, підсудність визначено правильно. Боржник просив передати справу до Дніпра, але отримав відмову.
Апеляція подивилася на ситуацію інакше. Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу першої інстанції та передав справу за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області. Аргумент був простий: реєстраційні дії щодо зміни адреси скасовані наказом Мін’юсту, тож справжнім місцезнаходженням боржника є і завжди був Дніпро.
Обидві сторони пішли до касації. Факторингова компанія наполягала, що діяла добросовісно й орієнтувалася на офіційний реєстр. Боржник же хотів не лише підтвердити правильність передачі справи до Дніпра, а й узагалі домогтися залишення заяви без розгляду.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Касаційного господарського суду залишила обидві касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляції — без змін. І ось ключові моменти, через які варто уважно перечитати це рішення.
Перше. Факторингова компанія посилалася на відому постанову Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 904/2154/22. Там було сформульовано принцип: територіальна підсудність справи про банкрутство визначається на дату подання заяви за даними ЄДР, і подальша зміна адреси боржником на це не впливає. Здавалося б, усе на користь кредитора.
Але Верховний Суд пояснив, чому той висновок тут не працює. Справа № 904/2154/22 стосувалася ситуації, коли сам боржник свідомо змінював адресу після подання заяви, намагаючись «перетягнути» справу до іншого суду. Тобто йшлося про недобросовісну поведінку боржника. А от у справі № 911/427/26 ситуація дзеркально протилежна: реєстраційні зміни були наслідком протиправного втручання третіх осіб, і сам боржник активно домагався їх скасування.
Друге. На дату подання заяви факторинговою компанією (16 лютого) наказ Мін’юсту № 380/5 вже був підписаний. Реєстраційні дії вже були визнані незаконними. І хоча технічно записи в ЄДР оновили лише 17 лютого, юридично місцезнаходженням боржника був Дніпро.
Колегія суддів наголосила: боржник не маніпулював підсудністю. Він одразу повідомив суд про ситуацію, подав клопотання про передачу справи, і його дії не мали ознак недобросовісності.
Третє. Окремо Верховний Суд звернув увагу на долю самого кредитора. Передача справи до Дніпра не позбавляє факторингову компанію статусу ініціюючого кредитора — адже цей статус ґрунтується на принципі темпоральної першості: хто перший подав заяву, той і є ініціюючим кредитором.
Що це означає на практиці
Ключовий урок цієї справи: підсудність справи про банкрутство не можна визначати механічно, просто скопіювавши адресу з ЄДР. Якщо записи в реєстрі з’явилися внаслідок незаконних дій і це підтверджено компетентним органом — суд враховуватиме реальне місцезнаходження боржника, а не фіктивне.
Для кредитора це означає ризик: навіть якщо ви добросовісно покладалися на дані реєстру, справу можуть передати до іншого суду. А от для боржника, який став жертвою рейдерських дій, це шанс захиститися від спроб «нав’язати» йому незручну підсудність через підроблену реєстрацію.
Тут важливий нюанс. Верховний Суд провів чітку межу між двома сценаріями. Якщо боржник сам міняє адресу після подання заяви про банкрутство — це не впливає на підсудність, справа залишається в тому суді, куди її подали. Але якщо адресу змінили без відома боржника, незаконно, і ці дії скасовані — то реальна адреса й визначає, який суд розглядатиме справу.
Господарський суд Дніпропетровської області, куди Верховний Суд остаточно скерував справу, тепер має по суті вирішити питання про відкриття провадження. І на цій стадії боржник зможе заявити всі свої аргументи — зокрема, щодо наявності спору про право та інших обставин, які апеляція просто не встигла розглянути, зосередившись на питанні підсудності.
Такий підхід — зважувати не лише формальний запис у реєстрі, а й обставини його появи — виглядає цілком логічним. Інакше будь-хто міг би за три дні «перереєструвати» компанію в іншому регіоні й отримати зручний для себе суд. Схоже, Верховний Суд вирішив, що пора поставити крапку в подібних схемах.