Підземний тунель завдовжки майже шість кілометрів облаштували українські військові на Донеччині. Він з’єднує два населені пункти й дозволяє непомітно переміщати особовий склад та техніку.
Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів начальник управління Сил підтримки штабу командування Десантно-штурмових військ ЗСУ полковник Дмитро Пишко. За його словами, йдеться не про разовий окоп, а про справжню логістичну артерію.
Що вміщає багатокілометрова споруда
Військовий перелічив задачі, які закриває об’єкт:
- безперервне та непомітне переміщення особового складу;
- переміщення мототехніки й квадроциклів;
- доставку провізії та боєприпасів;
- медичну евакуацію.
Кожен пункт звучить буденно, доки не згадаєш, як те саме виглядає на поверхні. Колона, яку видно з повітря, перетворюється на ціль. Піший перехід відкритим полем дає людині ті самі ризики. Тунель забирає цю видимість повністю, і саме в цьому його сенс.
Глибше – безпечніше: пряма мова
«Ближче до лінії фронту найнадійніший захист – це максимально глибоко піти під землю. Як приклад – підземні тунелі», – сказав полковник Пишко.
Тут є нюанс, який легко проґавити. Укриття на поверхні захищає від уламків і вибухової хвилі, але не прибирає спостереження. Транспорт, який рухається, чути й видно навіть здалеку. Під землею зникає сама можливість помітити рух.
Чим ближче до передньої лінії, тим коротша дистанція, з якої все проглядається. Тим менше часу на реакцію. Тим дорожче коштує кожен кілометр відкритої дороги.
Дві точки як одна база
Такий підземний тунель фактично об’єднує два населені пункти в єдину систему постачання. Провізія, боєприпаси, ротація підрозділів, поранені – усе це рухається під землею, а не по узбіччях.
Замість вантажівки, яку треба маскувати, ремонтувати й чекати на неї в погану погоду, працює прохід. Він не залежить від того, чи висить над головою розвідувальний дрон. Це різниця між логістикою, яка зривається, і логістикою, яка тримається.
Медична евакуація: час вирішує
Пораненого потрібно вивезти швидко. Кожна хвилина на відкритій ділянці – це ризик і для нього, і для тих, хто його везе. Тунель скорочує саме цю небезпечну частину шляху.
Хірург на місці є не завжди, стабілізація потребує часу, а дорога до шпиталю вимірюється не кілометрами, а годинами. Якщо частину маршруту вдається пройти сховано, шанси людини зростають.
Це не нора, а інженерний об’єкт
Звести шестикілометровий прохід – робота не одного тижня. Потрібні вентиляція, освітлення, водовідведення, зв’язок, кріплення стін. Споруда має витримувати навантаження від техніки, а не лише від людей.
Інженерні підрозділи виконують таку роботу поетапно, ділянка за ділянкою. Про готовий результат зазвичай повідомляють уже тоді, коли ним починають користуватися. Раніше сенсу розповідати просто немає.
Пишко розповів про один такий підземний тунель. Скільки їх на лінії фронту загалом, він не уточнював, і це зрозуміло. Про місце розташування, конфігурацію та кількість входів військові не говорять з міркувань безпеки.
Головний показник якості такої споруди – не метри й не глибина. Важливо, чи доходить нею все, що потрібно, і чи не втрачає вона цю здатність через тиждень, місяць, рік.