Уявіть: ви надсилаєте до територіального центру комплектування дві заяви – одну про відстрочку від призову під час мобілізації, другу про зняття з розшуку. Проходить тиждень, два, місяць – жодної відповіді. Ви наймаєте адвоката, він шле офіційний адвокатський запит. І знову тиша. Саме в такій ситуації опинився позивач у справі №420/38815/25, яку 20 травня 2026 року розглянув Одеський окружний адміністративний суд. І суд чітко сказав: мовчання військкомату – це протиправна бездіяльність.
Давайте розберу цю історію детально, бо вона стосується кожного, хто стикався з ігноруванням з боку ТЦК і не знав, чи можна взагалі щось із цим зробити.
Хронологія подій: що сталося насправді
19 серпня 2025 року позивач направив до районного ТЦК два листи. Перший – заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Другий – заява про зняття з розшуку. Обидва відправлення дійшли до адресата 29 серпня, що підтверджено поштовими трекерами.
Але реакції не було. Жодної.
У вересні, вже на усну вимогу працівників ТЦК, позивач надіслав ще один пакет документів – цього разу з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану. Цей лист отримали 24 вересня. І знову – тиша.
Тоді за справу взялася адвокатка. 15 жовтня вона направила офіційний адвокатський запит №76. Вручений 20 жовтня. Відповідь? Ви вже здогадалися – жодного рядка у відповідь.
Коли жоден із цих сигналів не спрацював, залишився єдиний шлях – адміністративний позов до суду.
Що вимагав позивач
Позовні вимоги складалися з чотирьох пунктів. По-перше, визнати протиправною бездіяльність ТЦК щодо нерозгляду заяв. По-друге, визнати незаконним внесення до реєстру «Оберіг» інформації про порушення правил військового обліку. По-третє – зобов’язати ТЦК розглянути заяву про відстрочку і ухвалити рішення на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». І по-четверте – зобов’язати розглянути заяву про зняття з розшуку та виключити відповідну інформацію з реєстру «Оберіг».
Ключовий момент, який варто запам’ятати: позивач не просто просив суд змусити ТЦК відповісти. Він просив визнати саму бездіяльність незаконною. А це зовсім інший рівень відповідальності для державного органу – від простого «дайте відповідь» до офіційної фіксації порушення закону.
Що каже закон про обов’язки ТЦК
Тут важливий момент. Територіальні центри комплектування – це не приватні контори, які можуть собі дозволити розкіш ігнорувати звернення громадян. Їхній статус і обов’язки чітко прописані в нормативних актах, і простору для «творчого підходу» там небагато.
Візьмемо Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487. Пункт 79 цього Порядку (в редакції, чинній на момент спірних відносин) прямо каже: ТЦК зобов’язані вести військовий облік, здійснювати взяття та зняття з обліку, проставляти відповідні відмітки у військово-облікових документах, а також виконувати функції з ведення реєстру «Оберіг».
А пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабміну №154 від 23 лютого 2022 року, додає: ТЦК зобов’язані розглядати звернення громадян з питань, що належать до їхньої компетенції. Не «можуть розглянути за настроєм», не «розглянуть, коли буде час», а зобов’язані.
Інакше кажучи, коли ви подаєте заяву про відстрочку від призову – військкомат не має права просто покласти її в шухляду. Він мусить розглянути документи, проаналізувати підстави, ухвалити рішення і повідомити вас про нього. Це не опція, а прямий обов’язок, закріплений у законодавстві.
Крім того, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає категорії осіб, які мають право на відстрочку, і передбачає процедуру її оформлення. ТЦК не уповноважений цю процедуру ігнорувати.
Чому ТЦК програв: аргументи суду
А тепер – найцікавіше. Представник ТЦК навіть не подав відзив на позов. Взагалі. Жодного документа, жодного клопотання, жодної заяви. Суд спеціально перевірив це через автоматизовану систему діловодства – порожньо.
І ось тут спрацювала частина 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вона дозволяє суду кваліфікувати неподання відзиву суб’єктом владних повноважень без поважних причин як визнання позову. Тобто мовчання ТЦК у судовому процесі зіграло проти нього самого – вдруге.
Суддя Харченко Ю.В. прямо зазначила в рішенні цю обставину. А далі – застосувала частину 2 статті 77 КАС України: в адміністративних справах саме відповідач зобов’язаний доводити правомірність своїх дій чи бездіяльності. Не довів – отже, бездіяльність протиправна.
Це, чесно кажучи, рідкісна ситуація. Зазвичай ТЦК бодай щось подають до суду – хоча б формальний відзив на кілька сторінок. А тут – абсолютний ігнор і на досудовому етапі, і в суді. І суд цим скористався на повну.
Що вирішив суд: часткове задоволення позову
Суд задовольнив позов частково. І ось тут – увага, бо нюанси важливі.
По-перше, бездіяльність ТЦК визнали протиправною. Це означає: факт порушення зафіксовано офіційним судовим рішенням, яке набирає законної сили. І це вже не просто думка позивача чи його адвоката, а юридичний факт.
По-друге, ТЦК зобов’язали розглянути заяву про відстрочку і ухвалити рішення саме на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не просто «розглянути і відмовити», а розглянути в контексті конкретної правової норми, яка якраз і передбачає підставу для відстрочки.
По-третє, ТЦК зобов’язали розглянути заяву про зняття з розшуку та виключити інформацію про порушення правил військового обліку з реєстру «Оберіг».
А решту вимог – зокрема щодо визнання протиправними дій з внесення інформації до реєстру 12 серпня 2025 року – суд відхилив. Чому? Скоріш за все, тому що сам факт внесення даних до реєстру до отримання заяви про відстрочку від призову ще не свідчить про незаконність таких дій на той конкретний момент. Тут працює логіка: на 12 серпня ТЦК ще не отримав заяви, тож і не знав про підстави для перегляду статусу особи.
Крім того, суд стягнув з ТЦК на користь позивача судовий збір у розмірі 3875,84 грн – за рахунок бюджетних асигнувань. Тобто всі судові витрати лягли на плечі державного органу, який своєю бездіяльністю довів справу до суду.
Що це означає для вас
Якщо ТЦК ігнорує вашу заяву, ви не безсилі. У вас є механізм адміністративного позову, і він працює. Суди готові визнавати бездіяльність військкоматів протиправною – головне, правильно оформити документи і мати докази того, що ви справді зверталися.
Але є нюанс, про який не можна забувати. Суд не підміняє собою ТЦК і не надає відстрочку самостійно – він лише зобов’язує військкомат розглянути заяву належним чином. Тобто суд відкриває двері, через які ТЦК змушений пройти, але саме рішення по суті залишається за військкоматом.
І ще один момент: позивачу в цій справі пощастило, що ТЦК проігнорував судовий процес. Якби військкомат подав відзив і взяв активну участь у розгляді, доводити свою правоту довелося б довше і складніше. Але факт залишається фактом: закон на вашому боці, коли йдеться про обов’язок державного органу розглядати звернення громадян. Жоден ТЦК не має права зупиняти цей механізм власним мовчанням.
Користуйтеся правовими інструментами. Вони для того й створені, щоб працювати.