Поділ майна за кордоном під час розлучення – це завдання, яке ламає стандартні уявлення про судовий процес. Квартира в Лондоні, брокерський рахунок у США, криптогаманець на анонімній біржі – кожен із цих активів потребує окремого підходу. І часом позитивне рішення українського суду перетворюється на папірець, який неможливо реалізувати в іншій країні.
У Національній асоціації адвокатів на цьому наголошують особливо: помилка на етапі підготовки позову здатна звести нанівець навіть бездоганну юридичну аргументацію. Тож ще до подання першого документа варто визначити три речі: чи має український суд право розглядати справу, який спосіб захисту спрацює найкраще і як рішення виконуватиметься там, де розташоване майно.
Чи візьметься український суд за вашу справу
Давайте розберемося з головним. У спорах про поділ майна за кордоном юристи радять одразу розмежовувати два різні питання. Перше: чи належить спір до юрисдикції українських судів узагалі. Друге: чи правильно визначено конкретний суд, який має цю справу слухати.
Спочатку суддя з’ясовує, чи можна цей спір розглядати в Україні. І тільки отримавши ствердну відповідь, переходить до визначення підсудності – тобто вирішує, який саме суд першої інстанції візьметься за позов.
Ключовий момент, про який часто забувають: якщо у справі є іноземний елемент, перш за все треба перевірити міжнародні конвенції та двосторонні договори між Україною і тією державою, де розташований актив. Саме ці документи визначають, чи отримає український суд повноваження розглядати вимоги щодо закордонного майна. І жодна креативність адвоката тут не допоможе, якщо договір каже «ні».
Який спосіб захисту обрати, щоб рішення запрацювало
Окрема історія – правильне формулювання позовних вимог. Тут легко припуститися фатальної помилки.
Уявіть ситуацію: до складу спільного майна подружжя входить будинок у Лондоні. Позивачка не просить суд визнати за нею право власності чи частку в нерухомості. Замість цього вона вимагає стягнути грошову компенсацію. Верховний Суд у такій справі застосував підхід комплексної оцінки всієї маси майна і врахував вартість закордонного об’єкта під час визначення суми виплати.
Чому це важливо? Бо прямий поділ нерухомості або визначення частки власності на об’єкт за кордоном українськими судами сьогодні практично неможливий. Причина – правила міжнародної виключної підсудності. Простіше кажучи, суд в Україні не може розпоряджатися будинком, який стоїть під Лондоном.
І тут з’являється робочий варіант: включити вартість такої нерухомості до загальної маси майна і просити не частку в будинку, а грошову компенсацію. Але обережно – судова практика з цього питання поки що хитається з боку в бік. Однозначності немає.
А от із рухомим майном простіше. Його можна ділити в Україні за загальними правилами підсудності. Жодних виключних юрисдикцій, жодних міжнародних обмежень.
Як це працює в Європі
У країнах Європейського Союзу спори щодо речових прав на нерухомість традиційно розглядають суди тієї держави, де цей об’єкт фізично розташований. Логіка проста: хто ближче до землі, той і вирішує.
Проте майнові спори між подружжям – це не завжди спори про речові права. Предметом розгляду може бути не сам перехід права власності на квартиру чи будинок, а визначення часток або виплата компенсації. Різниця тонка, але принципова.
Подивімося на Німеччину. Рішення українського суду про поділ майна там можуть прийняти як доказ. Однак саме по собі воно не стане підставою для внесення змін до земельної книги – це аналог нашого реєстру нерухомості, тільки з німецькою педантичністю. Залежно від обставин може знадобитися окреме судове провадження вже в Німеччині, рішення місцевого суду або нотаріальне оформлення переходу права власності за німецькими законами.
Іншими словами, українське рішення – це лише перший крок. Далі починається окрема гра за правилами іноземної держави.
Докази з-за кордону: без них нічого не вийде
Отримати документи з іншої країни – завдання не з простих. Основний інструмент тут – судове доручення. Але суд не надсилатиме його автоматично тільки тому, що ви попросили.
Сторона має довести дві речі: що вона вже намагалася самостійно отримати потрібний доказ, або пояснити, чому зробити це в іноземній державі неможливо. Немає такого обґрунтування – суд відмовляє у клопотанні. Без варіантів.
Що варто чітко зазначити в клопотанні? Перелік короткий, але кожен пункт критичний:
- міжнародний договір або конвенцію, на які ви посилаєтеся;
- обґрунтування, чому ці докази взагалі потрібні;
- зміст самого судового доручення;
- конкретні документи чи питання, які ви хочете отримати.
Крім того, судове доручення разом із додатками подається у двох примірниках і обов’язково перекладається офіційною мовою тієї держави, куди воно прямує.
А тепер про типові помилки, які трапляються найчастіше. Посилання на міжнародну конвенцію, хоча насправді діє двосторонній договір. Неповний пакет документів. Неправильна мова перекладу. І окрема халепа – незазначення конкретного регіону в багатомовній державі. Наприклад, для Швейцарії критично вказати, чи потрібен переклад французькою, німецькою або італійською.
Акції, інвестиційні рахунки та криптовалюта: як це ділити
Тут усе стає ще цікавіше. У спорах про іноземні акції та інвестиційні рахунки об’єктом пошуку виступають не лише самі цінні папери. Інвестиційний рахунок – це цілий коктейль із різних фінансових інструментів: акції, ETF, грошові залишки, дивіденди, кошти від продажу активів. Тож дивитися на нього треба як на комплекс, а не як на одну позицію.
Коли йдеться про поділ майна за кордоном, важливими залишаються дві речі: час придбання активів і джерело походження грошей. Якщо кошти рухалися через криптовалюту – готуйтеся відновлювати весь ланцюг. Від українського банку до криптобіржі, потім до криптогаманця, далі транзакції в блокчейні, конвертація і поповнення брокерського рахунку. Кожна ланка має бути задокументована.
Цікавий професійний нюанс: першочергове завдання – не отримати повну картину інвестиційного портфеля, а знайти процесуально важливу зачіпку. Назву брокера, реквізити платежу, юридичну особу, номер рахунку або будь-який інший ідентифікатор. Тільки після цього має сенс переходити до адресного витребування документів. Без такої зачіпки ваш запит ризикує перетворитися на постріл у темряву.
Коли український суд – не найкращий вибір
Іноді правильне рішення – взагалі не звертатися до українського суду. Приклад із практики: справа про поділ майна в Туреччині. Від ідеї подавати позов в Україні відмовилися свідомо, бо треба було терміново накласти арешт на нерухомість. Позов подали до турецького суду – і вже через два дні суд застосував забезпечення та заборонив відчуження одного з об’єктів.
Швидкість у цій ситуації виявилася важливішою за звичну юрисдикцію. Поки український суд тільки відкривав би провадження, майно могло бути продане.
До речі, у Туреччині за відсутності шлюбного договору діє законний режим участі в набутому майні. Після припинення шлюбу суд ліквідує майновий режим подружжя, визначає склад майна, встановлює його вартість – і лише після цього вирішує, які майнові права належать кожній стороні. Механізм прозорий, але користуватися ним варто без зволікань.
Тож універсальної відповіді на запитання «де судитися» при поділі майна за кордоном просто не існує. Усе залежить від конкретної країни, типу активу, терміновості справи та того, наскільки реально виконати рішення за кордоном.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков