Чи можливе поновлення батьківських прав, коли дитину вже усиновили за кордоном? У травні 2026 року Верховний Суд розглянув саме таку справу – і відповів «так». Історія батька, який роками боровся за повернення сина, варта уваги кожного, хто цікавиться сімейним правом.
Як усе починалося
Громадянин України одружився з громадянкою Білорусі, у 2008 році в Києві в них народився син. Шлюб розпався через п’ять років, і майже одразу дружина вийшла заміж за громадянина Франції.
Далі – типова історія сімейного конфлікту. Батько намагався бачитися із сином, але, за його словами, колишня дружина систематично перешкоджала цьому. Суд у 2015 році визначив графік спілкування: двічі на місяць у присутності матері. Примусово виконали рішення лише двічі.
У 2017 році апеляційний суд позбавив батька батьківських прав. Підставою став висновок психологічної експертизи: щодо дитини були прояви психологічного насильства з боку батька, а його виховні навички негативно впливали на емоційний стан сина. Верховний Суд у 2018-му підтвердив це рішення, однак спеціально зазначив: після усунення обставин, які призвели до позбавлення прав, батько може звернутися до суду з вимогою про поновлення батьківських прав.
Що зробив батько за роки без сина
Починаючи з 2018 року, чоловік пройшов 64 консультації психологів, комплексні психокорекційні програми. Експерти зафіксували: він навчився контролювати емоції, опанував інструменти ненасильницької комунікації, став урівноваженим. Жодних агресивних чи деструктивних тенденцій у його поведінці не виявили. Паралельно батько здобув позитивний досвід у вихованні двох доньок від другого шлюбу.
Орган опіки та піклування – виконавчий комітет Остерської міської ради – у червні 2023 року затвердив висновок про доцільність поновлення батьківських прав. Здавалося б, шлях відкритий. Але суди першої та апеляційної інстанцій відмовили.
Чому суди сказали «ні»
Логіка Голосіївського районного суду і Київського апеляційного суду була такою. Дитина – не громадянин України, а громадянин Білорусі, бо ще у 2013 році отримала білоруський паспорт. Українське громадянство, мовляв, не підтверджене – свідоцтво про народження не є документом, що його посвідчує. Тому й усиновлення сина французьким громадянином у Франції регулювалося білоруським і французьким законодавством, а не українським.
А раз так – статті 282 і 283 Сімейного кодексу України, які вимагають дозволу української влади на усиновлення дитини-громадянина України іноземцем, тут не працюють. І поновлення батьківських прав неможливе, бо частина друга статті 169 СК України прямо забороняє це, якщо дитина усиновлена.
Апеляційний суд додав: навіть без усиновлення батько не довів, що син готовий і хоче відновити контакт, не надав висновків психолога про стан дитини і не заявив клопотання про судову експертизу.
Що сказав Верховний Суд: громадянство дитини
Верховний Суд розібрав ситуацію принципово інакше. Передусім – питання громадянства.
Частини перша та восьма статті 7 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на час народження хлопчика) кажуть чітко: особа, один із батьків якої на момент народження був громадянином України, є громадянином України з моменту народження. Це «право крові» (jus sanguinis), і жодних додаткових дій – заяв, довідок, реєстрацій – для набуття громадянства не потрібно. Презумпція неспростовна.
Батько – громадянин України. Син народився в Києві. Отже, син – громадянин України за народженням. Крапка.
Що сказав Верховний Суд: усиновлення за кордоном
Другий ключовий момент – усиновлення. Якщо дитина є громадянином України, її усиновлення іноземцем в іншій державі має відповідати вимогам статті 282 СК України. Для цього потрібен попередній дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Без такого дозволу усиновлення не є дійсним в Україні – хоч і може бути дійсним у державі, де його провели.
Національна соціальна сервісна служба України дозволу на усиновлення не надавала. Отже, для українського права усиновлення у Франції ніби й не було. А якщо так – частина друга статті 169 СК України (про неможливість поновлення батьківських прав після усиновлення) не застосовується.
Колегія суддів окремо наголосила: наявність у дитини паспорта громадянина Білорусі не скасовує її українського громадянства за народженням. Набуття громадянства іншої держави не може бути підставою для обходу правил усиновлення українських дітей за кордоном.
Хто мав доводити ризики для дитини
Тут важливий процесуальний нюанс. Апеляційний суд дорікнув батькові: ви не довели, що син готовий до контакту, не замовили експертизу. Але за правилами Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона доводить те, на що вона посилається.
Мати у відзивах визнавала: стан здоров’я дитини нормалізувався. Водночас наполягала, що інтереси сина вимагають подальшого захисту від батька. Але жодного доказу реальних ризиків станом на час розгляду справи – жодного. Саме вона, а не батько, мала довести, що поновлення батьківських прав зашкодить дитині.
Крім того, мати не забезпечила можливості заслухати думку сина. Служба у справах дітей не змогла цього зробити – за адресою реєстрації в Києві ніхто не проживав. Апеляційний суд просив організувати відеоконференцію з хлопцем, який мешкає у Франції. Мати цього не зробила. Натомість її адвокат надіслала до суду заяву, нібито підписану сином, – але відправила її поштою з Києва, хоча дитина перебувала за кордоном. Суд цю заяву обґрунтовано відхилив.
Що вирішив суд і чому це важливо
Верховний Суд нагадав принцип, який проходить червоною ниткою через практику Європейського суду з прав людини: розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, а виправдати це можна лише за виняткових обставин.
У цій справі виняткових обставин не знайшли. Навпаки: батько змінився, усиновлення для українського права недійсне, жодних доведених ризиків для сина немає, а мати ухилялася від сприяння суду. Нижчі суди самі ж встановили, що всі дестабілізуючі фактори, пов’язані з батьком, відпали, і визнали реальні позитивні зміни в його поведінці.
Суд звернув увагу й на таку деталь: на момент винесення постанови синові залишалося кілька днів до повноліття. Але це не перешкода для поновлення батьківських прав – закон не забороняє поновлювати їх навіть після досягнення дитиною 18 років. Сімейні відносини між батьками та дітьми тривають усе життя.
13 травня 2026 року Верховний Суд скасував рішення нижчих судів і поновив батька в батьківських правах. Це рішення остаточне.
Справа показує: поновлення батьківських прав – не юридична фікція, а реальний механізм. Якщо батько справді змінився, усунув причини позбавлення прав і діє в інтересах дитини – суд зобов’язаний це врахувати. Навіть коли дитина роками живе за кордоном, має паспорт іншої держави й усиновлена іноземцем. Громадянство України за народженням – це не формальність, а правова реальність, яку не можна обійти через іноземні паспорти та закордонні усиновлення.