Статус про порушення правил військового обліку в застосунку Резерв+ – це ще не означає, що ви справді винні. Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 28 травня 2026 року розставив крапки над «і» в ситуації, знайомій багатьом: ТЦК вносить до реєстру Оберіг компрометуючу інформацію, не маючи жодного документа, який би це підтверджував. І суд визнав такі дії протиправними.
Давайте розберемо цю справу детально – вона варта уваги кожного, хто стикався з несправедливими записами у своєму електронному військово-обліковому документі.
Передісторія: людина за кордоном, а статус – «в розшуку»
Громадянин України ще у 2007 році був виключений з військового обліку за станом здоров’я. Пізніше йому встановили II групу інвалідності, причому безстроково. З 2020 року він постійно живе й офіційно працює в Бельгії – це підтверджується нотаріально завіреними довідками з місця роботи.
У 2025 році, перевіривши дані в Резерв+, чоловік виявив неприємний сюрприз. Система показувала, що він перебуває в розшуку з 20 червня 2025 року. Окремим рядком – запис про порушення правил військового обліку з 11 листопада 2025 року. А причина зазначена така: ТЦК звернувся до Нацполіції для його адміністративного затримання та доставлення.
Іронія ситуації в тому, що бельгійська адреса позивача була внесена в той самий Резерв+. Тобто ТЦК достеменно знав, що людина за кордоном, але все одно ініціював її розшук в Україні.
Спроба мирного врегулювання: адвокатський запит і відповідь ТЦК
Адвокат позивача надіслала до територіального центру комплектування адвокатський запит. Просила надати копії протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. А також – докази направлення або вручення бодай якихось повісток.
Одночасно сам позивач подав письмову заяву з вимогою: скасувати розшук, прибрати відмітку про порушення з системи Оберіг і відкликати звернення до поліції.
Відповідь ТЦК від 17 грудня 2025 року була відвертою. Протокол про адмінправопорушення не складався. Постанова про притягнення до відповідальності не виносилася. Тобто жодного юридичного документа, який би фіксував факт правопорушення, просто не існує.
А звідки ж тоді взявся запис? ТЦК пояснив: інформація потрапила в систему Оберіг автоматично, через електронну взаємодію між реєстрами. Мовляв, 11 листопада 2025 року на ім’я позивача виписали повістку для уточнення даних, мобільна група нібито намагалася її доставити, але він за нею не з’явився. Тому керівник ТЦК одразу направив звернення до поліції.
Що сказав суд: доказів вручення повістки немає
Суддя Одеського окружного адмінсуду дослідив матеріали справи й зробив кілька принципових висновків. Перший і головний: ТЦК не надав жодного доказу, що позивач отримував повістку.
У справі немає ані примірника самої повістки, ані підтвердження її надсилання поштою. Єдині пояснення відповідача – що повістку начебто доставляла мобільна група. Але як саме? Кому конкретно? За якою адресою? Жодної конкретики.
Суд нагадав про вимоги Порядку № 560, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року. Цей документ чітко визначає, що є належним підтвердженням оповіщення: особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення або відеозапис відмови від отримання. Якщо повістку надсилали поштою – потрібне повідомлення про вручення з відміткою поштового оператора або відмітка про відсутність особи за адресою.
Нічого з цього переліку ТЦК не надав. Взагалі нічого.
Більше того, суд звернув увагу на очевидну обставину: позивач з 2020 року безперервно проживає в Бельгії. Його актуальна закордонна адреса зафіксована в тому ж Резерв+. Спроба вручити повістку мобільною групою за місцем колишньої реєстрації в Україні – це свідомо безрезультатна дія, а не належне оповіщення.
Чому це має значення: склад правопорушення без доказів не існує
Тут криється ключовий юридичний момент. Склад адміністративного правопорушення за статтею 210-1 КУпАП передбачає, що особу належним чином повідомили про виклик, а вона без поважних причин не з’явилася. Якщо немає факту належного оповіщення – немає і складу правопорушення. Це аксіома.
Суд прямо вказав: відповідач не довів отримання позивачем повістки. Тому внесення відомостей про порушення правил військового обліку до реєстру Оберіг є передчасним, безпідставним і протиправним.
Окремо суд послався на Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№ 1951-VIII). Відповідно до його положень, до реєстру можна вносити лише відомості про фактичне притягнення до відповідальності – з конкретними датою й номером постанови. Суб’єктивні оцінки ТЦК про «ознаки порушень» закон не передбачає. Автоматична взаємодія реєстрів не може замінювати собою доказову базу.
Крім того, суд нагадав про принцип верховенства права, закріплений у статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України. Тлумачення законів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини. А що може бути більш несправедливим, ніж статус порушника й розшук для людини, яка взагалі не отримувала жодних повісток?
Рішення суду: що задовольнили, а в чому відмовили
Суд задовольнив позов частково – і це важливо розуміти.
Дії ТЦК щодо внесення до реєстру Оберіг даних про порушення позивачем правил військового обліку визнано протиправними. ТЦК зобов’язали виключити ці відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Водночас суд відмовив у вимозі зобов’язати ТЦК відкликати звернення до поліції. Логіка така: направлення подібних звернень належить до дискреційних повноважень відповідача, і суд не може втручатися в цю внутрішню процедуру чи підміняти собою орган влади. Але повний та ефективний захист прав позивача вже досягнуто – основний запис про порушення буде видалено, а без нього й підстави для розшуку зникають.
Суд також розподілив судові витрати відповідно до статті 139 КАС України – це стандартна практика, коли позов задовольняють.
Практичний урок: що робити, якщо ви в подібній ситуації
Ця справа – не просто цікавий правовий казус. Вона дає чіткий алгоритм дій для тих, хто виявив у Резерв+ статус порушення правил військового обліку, не отримуючи при цьому жодної повістки.
Фіксуйте все скріншотами. Надсилайте адвокатський запит до ТЦК – нехай письмово підтвердять наявність чи відсутність протоколу та постанови. Якщо у відповіді визнають, що документів немає, а запис є – це вже половина вашої доказової бази для суду.
Пам’ятайте: обов’язок доказування правомірності своїх дій в адміністративному процесі лежить на ТЦК, а не на вас. Це прямо передбачено частиною 2 статті 77 КАС України. І як показує рішення Одеського окружного адмінсуду, коли ТЦК не може підтвердити факт вручення повістки, суд стає на бік громадянина.